1До всього цього я навернув серце моє, щоб осягнути, що праведні і мудрі та діяння їхні – в руці Божій, і що людина ні любови, ані ненависти не відає у всьому тому, що перед нею.
2Усьому і всім одне: одна доля праведникові і лиходієві, доброму і злому, чистому і нечистому, тому, що приносить пожертву, і тому, що не приносить пожертви; як доброчинному, так само й грішникові, як присягальникові, так само й тому, що боїться присяги.
3Оце ж бо й лихо у всьому, що чиниться під сонцем, що доля однакова для всіх, і серце синів людських виповнене злом, і безум у серці їхньому, і в житті їхньому, а відтак вони відходять до померлих.
4Хто перебуває серед живих, у того ще є надія, бо навіть псові живому ліпше, аніж мертвому левові.
5Живі знають, що помруть, а мертві нічогісінько не знають, і вже немає їм заплати, тому що пам’ять про них у забутті.
6І любов їхня, і ненависть їхня, і ревнощі їхні вже пощезли, і вже немає їм частки навіки ні в чому, що чиниться під сонцем.
7Тож простуй, їж весело хліб твій і пий на радощах серця твого вино твоє, коли Бог прихильний до справ твоїх.
8Нехай же буде повсякчас одяг твій світлим, і нехай не бракує єлею на голові твоїй.
9Утішайся життям із дружиною, котру любиш, упродовж усіх днів марнотного життя твого, і котру тобі дав Бог під сонцем на всі марнотні дні твої; тому що це – доля твоя в житті і трудах твоїх, котрими ти працюєш під сонцем.
10Усе, що може рука твоя робити, чини за силою, тому що в могилі, куди ти підеш, немає ні роботи, ні роздумів, ні пізнання, ані мудрости.
11І знову зауважив я під сонцем, що не метким дається успішно бігти, не хоробрим – перемога, не мудрим – хліб, і не в розумних – багатство, і не вправним – прихильність, але час і випадок для всіх згаданих.
12Бо людина не відає свого часу, як риба попадає у невідворотню сіть, і як птахи заплутуються в сільцях; так і сини людські потрапляють у лихоліття, коли воно несподівано приходить на них.
13Ось, яку ще мудрість бачив я під сонцем, і вона видалася мені важливою.
14Місто невелике, і людей у ньому небагато; до нього наблизився великий цар, і взяв в облогу його, і вчинив супроти нього значні заходи в облозі;
15Але в місті виявився мудрий бідак, і він урятував своєю мудрістю це місто; проте ніхто не згадав про цього бідного чоловіка.
16І сказав я: Мудрість краща від сили, і все-таки мудрість бідака зневажається, і слів його не чують.
17Слова мудрих, мовлені спокійно, вислуховуються краще, аніж крик володаря поміж безглуздими.
18Мудрість краща од військових знарядь; але один грішник вигубить багато добра.