1Пускай хліб твій на воду, тому що з плином багатьох днів знову знайдеш його.
2Діли частку на семеро і навіть на восьмеро, тому що не відаєш, яке лихо станеться на землі.
3Коли хмарини будуть уповні, то вони проливаються на землю дощем; і якщо впаде дерево на південь чи на північ, то воно там-таки й залишиться, куди впаде.
4Хто зважає на вітер, той не сіятиме, і хто дивиться на хмари, тому не жнивувати.
5Як ти не відаєш доріг вітру, і не знаєш, яким чином утворюються кістки у лоні вагітної, так само не можеш відати діянь Божих, Котрий утворює все.
6Уранці сій насіння твоє і увечері не давай спочину руці твоїй; тому що ти не відаєш, чи перше, чи друге буде удатніше, або перше і друге матиме успіх.
7Солодке світло, і приємно для ока бачити сонце.
8Якщо людина проживе навіть багато літ, то нехай звеселюється вона упродовж кожного з них, і нехай пам’ятає про дні тьмяні, котрих буде багато: усе, що буде, – марнота.
9Звеселюйся, юначе, в юності твоїй, і нехай зазнає серце твоє радощів за днів юности твоєї, і ходи шляхами серця твого і за веденням очей твоїх; але знай лише, що за все це Бог приведе тебе на суд.
10І віддаляй тугу із твого серця, і відхиляй лихе від тіла твого, тому що дитинство і юність – марнота.