1І повернулися ми, і рушили в пустелю до Червоного моря, як говорив мені Господь, і багато днів ходили довкола гори Сеїр.
2І сказав мені Господь, говорячи:
3Досить вам ходити довкола цієї гори, поверніть на північ;
4І народові передай повеління, і скажи: Ви будете проходити рубежі братів ваших, синів Ісавових, які мешкають на Сеїрі, і вони боятимуться вас, але стережіться
5Розпочинати з ними війну, бо Я не дам вам землі їхньої, ані на ступню ноги, тому що гору Сеїр Я дав у володіння Ісавові.
6Харчі купляйте в них за гроші, і їжте, і воду купляйте у них за гроші, і пийте;
7Тому що Господь, Бог твій, благословив тебе у всякій справі рук твоїх, був прихильний до тебе під час мандрівки твоєї великою пустелею; ось, сорок літ Господь, Бог твій, з тобою; і не мав ти нестачі ні в чому.
8І проходили ми повз братів наших, синів Ісавових, які живуть на Сеїрі, шляхом рівнини, від Елату і Ецйон-Ґеверу, і повернули і йшли до пустелі Моава.
9І сказав мені Господь: Не вступай у ворожнечу з Моавом і не починай з ними війни; бо Я не дам тобі нічого від землі його у володіння, тому що Ар віддав Я у володіння синам Лотовим.
10Передніше мешкали там еміми, народ великий, численний і високий, як сини Енакові;
11І вони вважалися поміж велетнями, як сини Енакові. Моавитяни ж називають їх емімами.
12І на Сеїрі мешкали передніше хореї; але сини Ісавові прогнали їх, і винищили їх перед собою, і оселилися замість них, так, як учинив Ізраїль із землею спадщини своєї, котру дав їм Господь.
13Отож, підведіться і перейдіть через ручай Зеред. І перейшли ми через ручай Зеред.
14З того часу, як ми пішли в Кадеш-Барнеа і як перейшли через ручай Зеред, минуло тридцять вісім літ, аж доки в нас не перевелося з-поміж стану все покоління воїнів серед війська, як присягався їм Господь.
15І рука Господня була на них, щоб винищити їх з-поміж стану, доки не вмерли.
16Коли ж перевелися всі мужі війни, і вимерли з-поміж народу,
17Тоді сказав мені Господь, говорячи:
18Ти проходиш нині мимо володінь Моава, через Ар;
19І наблизився до аммонових синів; не вступай з ними у ворожнечу, і не розпочинай з ними війни, бо Я не дам тобі нічого від землі синів аммонових у володіння, тому що Я віддав її у володіння синам Лотовим.
20І вона вважалася землею велетнів, у старожитні часи жили на ній велетні; аммоніти називали їх замзумами.
21Народ великий, численний і високий, як сини Енакові; але винищив їх Господь перед лицем їхнім, і вигнали вони їх, і оселилися на місці їхньому.
22Як Він учинив для синів Ісавових, що живуть на Сеїрі, винищивши перед ними хореїв, і вони вигнали їх, і оселилися на їхньому місці, і мешкають до цього дня.
23І аввеїв, які мешкали в поселеннях до самої Ґази, кафторії, які вийшли з Кафтора, винищили, і оселилися на місці їхньому.
24Підведіться, рушайте і перейдіть потік Арнон; ось, Я віддаю в руку твою Сигона, царя хешбонського, амореянина, і землю його; розпочинай оволодівати нею, і веди з ним війну.
25Від цього дня Я почну поширювати страх і жах перед тобою на народи під усім небом; ті, що почують про тебе, затремтять і жахнуться від тебе.
26І послав я послів із пустелі Кедемот до Сигона, царя хешбонського, зі словами мирними, щоб сказати:
27Дозволь перейти мені землею твоєю; я піду шляхом, не зійду ні праворуч, ні ліворуч.
28Харчі продай мені за срібло, і я буду їсти, і воду для пиття давай мені за срібло, і я буду пити, тільки ногами моїми пройду.
29Так, як учинили мені сини Ісавові, які живуть на Сеїрі, і моавитяни, які живуть в Арі, допоки не перейду через Йордан на землю, котру Господь, Бог наш, дав нам.
30Але Сигон, цар хешбонський, не погодився дозволити перейти нам через свою землю, тому що Господь, Бог твій, ожорсточив дух його, і серце його зробив упертим, щоб віддати його в руку твою, як це видно тепер.
31І сказав мені Господь: Ось, Я розпочинаю віддавати тобі Сигона і землю його; починай оволодівати землею його.
32І Сигон з усім народом своїм виступив супроти нас на бойовище біля Ягаци.
33І віддав його Господь, Бог наш, у руки наші, і ми розбили його і синів його, і весь народ його.
34І завоювали в той час усі міста його, і винищили чоловіків, і жінок, і дітей кожного міста, не залишили анікого живим.
35Тільки взяли ми собі на здобич худобу їхню і захоплене у завойованих нами містах.
36Від Ароеру, котрий на березі потоку Арнон, і від міста, котре в долині, до Ґілеаду не було міста, яке було б неприступне для нас; усе віддав Господь, Бог наш, до рук наших.
37Лише до землі аммонітів ти не підходив, ані до місць поблизу річки Яббок, ні до міст на горі, ні до всього, до чого заборонив нам Господь, Бог наш.