1Після припинення заворушень Павло покликав учнів і висловив їм настанови, а тоді попрощався з ними й пішов у Македонію.
2Перейшовши тими місцями, залишаючи віруючим щедрі настанови, прийшов у Елладу (Грецію);
3Там він пробув три місяці; а коли він забажав рушати на Сирію, то змову на нього вчинили юдеї, і спало йому на думку повертатися через Македонію.
4Його проводжали до Азії Сопатер Піррів із Верії, Аристарх та Секунд із Солуня, і Гай дерв’янин, а також Тимофій, та азійці Тихик і Трохим.
5Вони пішли наперед і наджидали нас у Троаді.
6А ми після днів опрісноків попливли з Филипів до них у Троаду, де пробули сім днів.
7А першого дня тижня, коли учні зібралися на ламання хліба, Павло, маючи намір вирушити наступного дня, розмовляв з ними і ділився словом до півночі.
8У світлиці, де ми зібралися, було досить світильників.
9Під час тривалої Павлової бесіди, одного юнака, на ім’я Євтих, що сидів на підвіконні, запопав глибокий сон, то він похитнувся і сонний упав донизу з третього поверху, і підняли його мертвим.
10Павло зійшов донизу, упав на нього і, обнявши його, сказав: Не тривожтеся; бо душа його в ньому.
11А коли повернувся, то переламав хліб і спожив, і бесіду тривалу провадив, аж доки розвиднилося, а потім вийшов.
12А хлопця живим привели, – і раділи вельми.
13А ми наперед прийшли до корабля і попливли в Асс, щоб забрати звідти Павла, – бо він так наказав нам; маючи намір сам туди пішки прийти.
14Коли ж він зійшовся з нами в Ассі, то ми взяли його і невдовзі прибули до Мітилену.
15І, відпливши звідти, наступного дня ми зупинилися навпроти Хіосу, а другого дня пристали до Самосу, відвідавши Трогілеї, а наступного дня припливли до Мілету;
16Бо Павлові спало на думку проминути Ефес, щоб йому не забаритися в Азії, бо він поспішав, як буде можливим, бути в Єрусалимі на день П’ятдесятниці.
17А вже з Мілету послав до Ефесу покликати пресвітерів церкви.
18А коли вони прийшли до нього, він сказав їм: Ви знаєте, як я від першого дня, котрого прийшов до Азії, увесь час був з вами.
19Працюючи Господові з усією покорою і з рясними слізьми та напастями, серед спокус, що спіткали мене від юдейської змови,
20Я нічого корисного не пропустив, коли вам проповідував, аби навчити вас привселюдно і в домах,
21Сповіщаючи юдеям та грекам каяття перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа.
22І ось, нині я, за волею Духа, йду до Єрусалиму, не відаючи, що там станеться зі мною,
23Тільки Дух Святий по всіх містах свідчить, кажучи, що пута й кайдани чекають на мене.
24Але я ні на що не зважаю і не остерігаю власного життя, аби лише з радістю звершити шлях мій і служіння моє, котре я прийняв од Господа Ісуса, проповідувати Євангелію благодаті Божої.
25І нині, ось, я знаю, що вже не побачите обличчя мого всі ви, поміж котрими я ходив, проповідуючи Царство Боже.
26А тому засвідчую вам нинішнього дня, що я чистий від крови усіх;
27Бо я не ухилявся сповіщати вам усю волю Божу.
28Тож придивляйтеся до себе і до всієї отари, в котрій Дух Святий настановив вас бути охоронцями, пасти Церкву Господа Бога, котру Він придбав Собі Кров’ю Своєю.
29Бо я знаю, що коли відійду, то зайдуть до вас люті вовки, які не щадитимуть отари.
30І з вас самих постануть люди, котрі будуть промовляти хибно, аби прихилити і повести за собою учнів.
31А тому будьте пильні, пам’ятаючи, що я три роки і вдень, і вночі повсякчас, зі слізьми навчав кожного з вас.
32І нині передаю вас, браття, Богові і слову благодаті Його, що може наставляти вас краще і дати вам спадок між усіма освяченими.
33Ні срібла, ні золота, ні одежі я не від кого не зажадав:
34Самі знаєте, що потребам моїм і потребам тим, що були зі мною, послужили оці ось руки мої.
35У всьому показав я вам, що, так працюючи, необхідно підтримувати слабких і пам’ятати слова Господа Ісуса; бо Він Сам сказав: Більше щастя давати, аніж брати.
36Сказавши це, він схилив коліна свої, і з усіма ними помолився.
37Тоді всі ревно заплакали і, припавши до Павла й обнімаючи його за шию, цілували його,
38Сумуючи особливо від сказаного ним слова, що вони вже не побачать обличчя його. І проводжали його до корабля.