1Деякі, що прийшли з Юдеї, навчали братів: Якщо не обріжетеся за обрядом Мойсеєвим, не можете врятуватися.
2Коли ж стався розбрат і суперечка у Павла і Варнави з ними, то поклали Павлові і Варнаві і деяким іншим із них рушати в цій справі до Апостолів та пресвітерів у Єрусалим.
3Отож, після проводів церквою, вони проходили Фінікію і Самарію, оповідаючи про навернення поганів, і пробуджували радість велику у всіх братах.
4А коли прибули до Єрусалиму, то їх прийняла церква, Апостоли і старші, і сповістили все, що Бог звершив з ними і як відчинив двері віри поганам.
5Тоді підвелися деякі з фарисейської громади, що вірували, і казали, що необхідно обрізувати поганів і наказувати дотримуватися закону Мойсеєвого.
6Апостоли і пресвітери зібралися для розгляду цієї справи.
7Після тривалих роздумів Петро підвівся і сказав їм: Мужі – браття! Ви знаєте, що Бог від найперших днів вибрав із нас мене, щоб із уст моїх погани почули слово Євангелії і увірували.
8І Серцевидець Бог дав їм свідчення, дарував їм Духа Святого також, як нам,
9І не вчинив між нами і ними жодної різниці, вірою очистивши їхні серця.
10Чого ж ви нині спокушаєте Бога, бажаючи покласти на шиї Його учнів ярмо, котрого не могли понести ні батьки наші, ні ми самі?
11Але ми віруємо, що благодаттю Господа Ісуса Христа врятуємося, як і вони.
12Тоді замовкло все зібрання і слухало Варнаву і Павла, що розповідали, які знамення і дива вчинив Бог через них між поганами.
13А потому, як вони замовкли, почав говорити Яків і сказав: Мужі-браття! Послухайте мене:
14Симон розтлумачив, як Бог від початку зглянувся над поганами, щоб утворити з них народ в ім’я Своє;
15І з цим узгоджуються слова пророка, як написано:
16Потім повернуся і відвідаю скинію Давидову, що впала, і те, що в ній зруйноване, відтворю, і полагоджу її;
17Щоб шукали Господа інші люди і всі народи, між котрими звіститься ймення Моє, – говорить Господь, – що утворює все це.
18Відомі Богові од вічності всі діяння Його.
19Тому я кладу собі не утруднювати навернених до Бога із поганів,
20А написати їм, щоб вони утримувалися від оскверненого ідолами, від блуду, задушеного і крови, і щоб не чинили іншим того, чого не бажають собі;
21Бо закон Мойсея від старожитніх родів по всіх містах має проповідників його і читається в синагогах щосуботи.
22Тоді Апостоли і старші з усією церквою ухвалили, вибравши з-поміж себе мужів, послати їх до Антіохії з Павлом і Варнавою, а саме: Юду, що називався Варсавва, і Силу, мужів, що були старшими поміж братами.
23Написавши і вручивши їм таке: Апостоли і старші, і браття – братам з поганів з Антіохії, Сирії та Килікії, – радійте!
24Оскільки ми почули, що деякі, котрі вийшли від нас, збентежили вас своїми оповідями і завдали сумніву вашим душам, кажучи, що необхідно обрізатися і дотримуватися Закону, чого ми їм не доручали;
25То ми, зібравшися в одну душу, ухвалили вибрати мужів і послати їх до вас з улюбленими нашими Варнавою та Павлом,
26Людьми, що віддали душі свої за ймення Господа нашого Ісуса Христа.
27Отож, ми послали Юду і Силу, котрі розтлумачать вам те саме й словами.
28Бо угодно Святому Духові і нам не класти на вас жодного тягаря, окрім цього необхідного:
29Утримуватися від ідоложертовного і крови, і задушеного, і блуду, і не чинити іншим того, чого собі не бажаєте; дотримуючись цього, добре вчините. Бувайте здорові!
30Отож, відправлені прийшли до Антіохії, і, коли зібрали людей, то вручили їм листа.
31А вони, як прочитали, то вельми зраділи тією настановою.
32Юда і Сила, які також були пророками, щедрим словом повідали настанову братам і зміцнили їх.
33Пробувши там деякий час, вони з миром відпущені були братами до Апостолів;
34Але Сила зажадав лишитися там, а Юда повернувся до Єрусалиму.
35А Павло і Варнава жили в Антіохії, навчаючи і благовістячи разом з іншими багатьма слово Господнє.
36По якомусь часі Павло сказав Варнаві: Ходімо знову, навідаємо братів наших по всіх містах, у котрих ми проповідували Слово Господнє, як їм ведеться.
37Варнава хотів узяти з собою Івана, що називався Марком;
38Але Павло поклав не брати його, бо відстав од них у Памфілії і не ходив з ними на працю, на котру вони були послані.
39Звідси й постала незгода, аж так, що вони розлучилися один з одним; і Варнава, взявши Марка, відплив до Кіпру;
40А Павло, вибравши собі Силу, помандрував, Божій благодаті доручений.
41І проходив Сирію і Килікію, зміцнюючи церкви.