1Після цього Давид звернувся до Господа, говорячи: Чи йти мені до якогось із міст Юдиних? І сказав йому Господь: Йди. І сказав Давид: Куди йти? І сказав Він: До Хеврону.
2І пішов туди Давид, а також дві дружини його: ізреелка Ахіноам та Авігаїл, колишня дружина кармелянина Навала.
3І людей, які були з ними, привів Давид, кожного з родиною його, і оселилися в місті Хевроні.
4І прийшли мужі Юдині, і помазали там Давида на царство над домом Юдиним. І повідали Давидові, що мешканці Явешу Ґілеадського поховали Саула.
5І послав Давид послів до мешканців Явешу Ґілеадського, сказати їм: Благословенні ви у Господа за те, що вчинили цю милість із володарем своїм, Саулом, поховавши його.
6І нині нехай віддячить вам Господь милістю та істиною; і я також учиню вам добро за те, що ви це вчинили.
7Хай же нині зміцніють руки ваші, і будьте мужніми; бо володар ваш Саул помер, а мене помазав дім Юдин царем над собою.
8Але Авнер, Нерів син, старший Саулового війська, узяв Іш-Бошета, Саулового сина, і привів його до Маханаїму.
9І настановив його царем над Ґілеадом, і над Асиром, і над Ізреелем, і над Ефраїмом і над Беньяміном, і над усім Ізраїлем.
10Сорок років було Іш-Бошетові, синові Сауловому, коли він зацарював над Ізраїлем, і царював два роки, – тільки дім Юдин був за Давидом.
11А всього днів (часу), коли Давид царював у Хевроні над домом Юдиним, було сім літ і шість місяців.
12І вийшов Авнер, Нерів син, та служники Іш-Бошета, Саулового сина, з Маханаїма до Ґівону.
13Вийшов і Йоав, син Церуї, та Давидові служники вийшли і зустрілися біля ґівонського ставка. І засіли вони – ті по один бік ставу, а ті по другий бік ставу.
14І сказав Авнер до Йоава: Нехай підведуться юнаки і побавляться перед нами. І сказав Йоав: Нехай підведуться.
15І підвелися, і пішли числом дванадцять беньямінівців від Іш-Бошета, Саулового сина, і дванадцятеро служників від Давида.
16Вони схопили один одного за голову, і всадили свого меча попід бік один одному, і попадали разом. І назвали ім’я тій місцині: Хелкат-Гаццурім, що в Ґівоні.
17І відбувся того дня найжорстокіший бій, і Авнер із людьми ізраїльськими зазнав поразки від служників Давидових.
18І було там троє синів Церуї: Йоав, і Авішай, і Асаїл. А цей Асаїл був легкий на ногу свою, мов сарна в полі.
19І погнався Асаїл за Авнером, і переслідував його, не ухиляючись ні праворуч, ані ліворуч від слідів Авнера.
20І озирнувся Авнер назад, і сказав: Чи це ти, Асаїле? Той сказав: Я.
21І сказав йому Авнер: Відхилися праворуч чи ліворуч, і вибери собі одного з юнаків, і візьми собі його зброю. Але Асаїл не захотів відступати од нього.
22І сказав Авнер ще раз, кажучи: Відстань од мене, щоб я не кинув тебе на землю; тоді з яким обличчям з’явлюся я до брата твого Йоава?
23Але той не захотів зупинитися. Тоді Авнер повернув списа і вдарив його в живіт, і спис прохромив наскрізь його, і він упав там-таки, і помер на місці. А всі, хто проходив через те місце, де впав Асаїл, зупинялися,
24І переслідували Йоав та Авішай Авнера. І сонце вже зайшло, коли вони прийшли до пагорба Амма, що навпроти Ґіаху, дорогою на Ґівонську пустелю.
25І зібралися беньямінці довкола Авнера, і склали одне ополчення, і зупинилися на вершечку одного пагорба
26І гукнув Авнер до Йоава, і сказав: Чи вічно меч буде пожирати? Чи ти не відаєш, що наслідки будуть гіркі? І доки ти не скажеш людям, щоб вони перестали переслідувати братів своїх?
27І сказав Йоав: Живий Бог! Якби ти не говорив інакше, то ще вранці перестали б люди переслідувати братів своїх.
28І засурмив Йоав сурмою, і зупинився увесь народ, і не переслідував більше ізраїльтян; бій ущух.
29Тим часом Авнер і люди його йшли рівниною всю ту ніч, і перейшли Йордан, і пройшли увесь Бітрон, і прийшли до Маханаїму.
30І Йоав повернувся з погоні за Авнером, і зібрав увесь народ, і не вистачало із служників Давидових дев’ятнадцятеро юнаків, окрім Асаїла.
31А служники Давидові завдали поразки беньямінцям і людям Авнеровим; і впало їх триста шістдесят чоловік.
32І взяли Асаїла, і поховали його в гробі батька його, що у Віфлеємі. А Йоав з людьми своїми йшов цілу ніч, і вдосвіта добувся Хеврону.