1По смерті Саула, коли Давид повернувся, розгромивши Амалика, то він пробув у Ціклаґу два дні.
2А третього дня приходить чоловік із табору Саулового: одежа на ньому розідрана і порох на голові його. Прийшов до Давида і впав на землю і поклонився йому.
3І сказав йому Давид: Звідки ти прийшов? І сказав той: Я утік із табору ізраїльського.
4І сказав йому Давид: Що сталося? Розкажи мені. І той сказав: Народ порозбігався з поля бою, і багато з народу погинуло, упавши, і помер Саул, і син його Йонатан.
5І сказав Давид юнакові, котрий оповідав йому: Яким чином тобі відомо, що Саул і син його Йонатан загинули?
6І сказав юнак, котрий оповідав йому: Я випадково втрапив на гору Ґілбоа: аж ось, Саул упав на свого списа, а колісниці і вершники наздоганяли його.
7Тоді він озирнувся і, побачивши мене, покликав мене.
8І я сказав: Ось я! Він сказав: Хто ти? І я сказав йому: Я – амаликитянин.
9Тоді він сказав мені: Підійди до мене і вбий мене; бо туга смертельна виповнила мене; душа моя все ще при мені.
10І підійшов я до нього і вбив його, бо знав, що він не буде жити після свого падіння на списа, і взяв я вінця, що був на голові його, і зап’ястя, що було на руці його, і приніс до володаря мого сюди.
11Тоді схопив Давид одежу свою, і розідрав її, а також і всі люди, що були з ним.
12І ридали, і плакали, і постилися до вечора за Саула і за сина його Йонатана, і за народ Господній, і за Ізраїля, що впали вони від меча.
13І сказав Давид юнакові, котрий оповідав йому: – Звідки ти? І сказав він: Я син зайшлого, амаликитянина.
14Тоді Давид сказав йому: Як же не побоявся ти піднести руку, щоб убити помазанця Господнього?
15І прикликав Давид одного із юнаків, і сказав йому: Підійди, убий його. І той убив його, і він помер.
16І сказав Давид до нього: Кров твоя на голові твоїй; тому що уста твої свідчили супроти тебе, коли ти говорив: Я убив помазанця Господнього.
17І оплакав Давид Саула і сина його Йонатана цією жалобною піснею.
18І звелів навчити синів Юдиних пісні про лука, як написано у книзі Праведного, і сказав:
19Врода твоя, о Ізраїлю, погинула на верховинах твоїх! Як упали сильні!
20Не оповідайте в Ґаті, не сповіщайте на вулицях Ашкелону, щоб не раділи дочки филистимлян, щоб не захоплювалися доньки необрізаних.
21Гори Ґілбоавські! Хай не впаде роса, ні дощ на вас, і нехай не буде вам ланів з плодами, бо там повалений щит сильних, щит Саулів, мовби не був він помазаний єлеєм.
22Без крови поранених, без лою сильних лук Йонатанів не повертався назад, і меч Саулів не повертався дарма.
23Саул і Йонатан, люб’язні і в злагоді за життя, не розлучилися і в смерті своїй; прудкіші орлів, сильніші левів вони були.
24Доні ізраїльські! Плачте за Саулом, котрий одягав вас у багряницю і приносив на одежу вашу золоту оздобу!
25Як упали мужі на полі бою! Забитий Йонатан на верховинах своїх.
26Сумую за тобою, брате мій, Йонатане; ти був вельми дорогий для мене, і любов твоя була для мене вищою, аніж жіноча.
27Як упали сильні, загинула зброя вояцька!