1За рік, о тій порі, коли виходять царі в походи, Давид послав Йоава і служників своїх із ним і всіх ізраїльтян, і вони завдали поразки аммонійцям, і взяли в облогу Раббу. А Давид лишився в Єрусалимі.
2Якось надвечір Давид, підвівшися з постелі, прогулювався на даху царського дому, і побачив з даху жінку, що купалася; а та жінка була вельми вродлива.
3І послав Давид вивідати, хто ця жінка. І сказали йому: Це Вірсавія, донька Еліяма, дружина хеттеянина Урії.
4Давид послав служників забрати її; і вона прийшла до нього, і він спав з нею. Коли ж вона очистилася від нечистоти своєї, то повернулася до свого дому.
5Жінка ця стала вагітною, і послала повідати Давидові, говорячи: Я – вагітна.
6І послав Давид сказати Йоавові: Пошли до мене хеттеянина Урію. І послав Йоав Урію до Давида.
7І прийшов до нього Урія, і розпитав його Давид про становище Йоава, і про стан народу, і про хід війни.
8І сказав Давид Урії: Йди додому і обмий ноги свої. І вийшов Урія з дому царського, а слідом за ним понесли царські гостинці.
9Але Урія спав біля брами царського дому з усіма служниками свого володаря, і не пішов у дім свій.
10І доповіли Давидові, говорячи: Не пішов Урія в дім свій. І сказав Давид Урії: Ось, ти прийшов з дороги: з якої причини ти не пішов у дім свій?
11І сказав Урія Давидові: Ковчег і Ізраїль, і Юда знаходяться в шатрах, і володар мій Йоав, і служники володаря мого знаходяться в полі; а я увійшов би у дім свій їсти, і пити, і спати зі своєю дружиною! Присягаюся твоїм життям і життям душі твоєї, цього я не вчиню.
12І сказав Давид Урії: Залишися тут і на сей день, а завтра я відпущу тебе. І лишився Урія у Єрусалимі на цей день до завтрього.
13І запросив його Давид, і їв Урія перед ним, і пив, і напоїв його Давид. Але увечері Урія пішов спати на постіль свою з служниками володаря свого, а в свій дім не пішов.
14Уранці Давид написав листа до Йоава, і послав його з Урією.
15У листі він написав так: Поставте Урію там, де буде найважчий бій, і відступіться від нього, щоб він був уражений і помер.
16А тому, коли Йоав брав місто в облогу, то поставив Урію на такому місці, про яке відав, що там хоробрі люди.
17І вийшли люди з міста, і вступили в бій з Йоавом, і впало декілька з народу, із служників Давидових; убили також і Урію хеттеянина.
18І послав Йоав доповісти Давидові про увесь хід битви.
19І наказав вісникові, говорячи: Коли ти повідаєш цареві про увесь хід битви,
20І побачиш, що цар розгнівається і скаже тобі: Навіщо ви так близенько наближалися до міста, щоб розпочати битву? Хіба ви не знали, що на вас кидатимуть з муру?
21Хто забив Авімелеха, Єруббаалового сина? Чи не жінка кинула на нього горішнього каменя від жорен – з муру, і він помер у Тевеці? Чого ви так близько підійшли до муру? То ти скажеш: Помер також хеттеянин Урія, твій слуга.
22І пішов вісник і прийшов, і доповів Давидові про все, для чого послав його Йоав, про увесь перебіг битви.
23І сказав посол Давидові: Вони стали сильнішими за нас, і вийшли проти нас на поле, та ми були переможцями над ними аж до входу в браму.
24Тоді стріляли з мурів стрільці на служників твоїх, і вмерли деякі з служників царя; помер також і служник твій Урія хеттеянин.
25Тоді сказав Давид посланцеві: Отак скажи Йоавові: Нехай не пригнічує тебе ця справа; бо меч пожирає іноді того, іноді сього; посиль війну твою супроти міста і зруйнуй його. Так підбадьор його.
26І почула дружина Урії, що помер Урія, чоловік її, і плакала по чоловікові своєму.
27Коли скінчився час плачу, Давид послав і забрав її в дім свій, і вона стала його дружиною, і народила йому сина. І була ця справа, яку вчинив Давид, злою в очах Господніх.