1Були й лжепророки в народі, як у вас будуть лжевчителі, котрі запровадять згубні єресі, і, відрікшися Господа, що звільнив їх, наведуть самі на себе незабарну загибель.
2І багато людей піде за їхньою розпустою, і через них шлях істини буде зневажатися.
3І в зажерливості будуть ловити вас облесливими словами; суд їм давно готовий, і погибель їхня не дрімає.
4Бо коли Бог ангелів, що згрішили, не помилував, а навпаки, зв’язавши ланцюгами пекельного мороку, віддав охороняти до суду для покарання;
5І якщо не помилував першого світу, але у восьми душах зберіг родину Ноя, проповідника правди, коли навів потоп на світ нечестивих,
6І якщо міста Содом і Ґоморру, засудивши на винищення, обернув на попіл, показавши приклад майбутнім лиходіям,
7А праведного Лота, знеможеного стосунками поміж людьми несамовито розбещеними, визволив, –
8Бо цей праведник, живучи поміж ними, щоденно страждав у праведній душі, тому що бачив і чув про справи безбожні;
9То напевне відає Господь, як визволяти побожних від спокуси, а лиходіїв зберігати на день суду, для покарання,
10А найбільше тих, котрі йдуть слідом недобрих похотей плоті і зневажають владу, зухвалі, свавільні, і не страхаються лихословити вищих.
11Тоді як Ангели, хоч переважали їх міцністю і силою, не виповідають супроти них зневажливого осуду.
12Вони, як безмовна звірина, що ведеться природою, народжені для зловлення та винищення, лихословлячи те, чого не розуміють, у розпусті своїй винищаться;
13Вони діждуться помсти за злочини: бо вони щоденну розпусту мають за розкіш; безсоромники і опоганювачі, вони втішаються своєю облудністю, бенкетуючи з вами.
14Очі в них виповнені перелюбом і неспинного гріха; вони зваблюють нетверді душі; серце їхнє привчене до зажерливости: це – сини прокляття.
15Вони залишили свій шлях і заблукали, йдучи слідами Валаама, сина Беорового, котрий полюбив винагороду неправдиву,
16Але був викритий у своєму беззаконні: безмовна віслючка, озвавшись людським голосом, зупинила безум пророка.
17Це джерела безводні, хмариська, бурею гнані; на них чекає морок вічної пітьми.
18Бо, промовляючи набундючене марнослів’я, вони зваблюють у тілесні похоті і розпусту тих, котрі заледве ухилилися від облуди;
19Обіцяють їм волю, хоч самі залишаються рабами тліну; бо хто ким переможений, той тому й раб.
20Бо якщо, ухилившися від мерзоти світу через пізнання Господа і Рятівника нашого Ісуса Христа, знову потрапляють у їхні пута та перемагаються ними, то останнє буває для них гірше першого.
21Було б краще їм не спізнати шляху правди, аніж спізнавши, повернутися назад від переданої їм святої заповіді.
22Але з ними сталося, мов за певного прислів’я: пес повертається до своїх вивертів; і помита свиня поспішає у твані повалятися.