1За тих днів занедужав Єзекія смертельно; і прийшов до нього Ісая, син Амосів, пророк, і сказав йому: Так говорить Господь: Учини заповіта для дому твого, бо помреш ти і не одужаєш.
2І відвернувся Єзекія лицем своїм до стіни, і молився до Господа, кажучи:
3О, Господе! Згадай, що я ходив перед Тобою правдиво, із відданим Тобі серцем, і чинив бажане в очах Твоїх. І заплакав Єзекія ревним плачем.
4Ісая ще не вийшов з міста, як було до нього слово Господнє:
5Повернися, і скажи Єзекії, володареві народу Мого: Так говорить Господь, Бог Давида, батька твого: Я почув молитву твою, побачив сльози твої. Ось, Я зцілю тебе, третього дня підеш у дім Господній.
6І додам до днів твоїх п’ятнадцять літ, і від руки царя асирійського порятую тебе і, захищатиму місто оце заради Себе і заради Давида, служника Мого.
7І сказав Ісая: Візьміть грудку смоковниць. І взяли, і приклали до болячки; і він одужав.
8І сказав Єзекія Ісаї: Які ознаки того, що Господь зцілить мене, і що піду я третього дня до Господнього дому?
9І сказав Ісая: Ось буде тобі ознака від Господа, що виконає Господь слово, котре Він вирік; чи вперед пройти тіні на десять сходинок, чи повернутися на десять сходинок.
10І сказав Єзекія: Легко тіні просунутися вперед на десять сходинок; ні, нехай повернеться тінь назад на десять сходинок.
11І заволав Ісая пророк до Господа ревно, і завернув Він тінь назад на східцях, де вона спускалася по східцях Ахазових, на десять сходинок.
12Того часу послав Меродах-Баладан, син Баладанів, цар вавилонський, листа і дарунок Єзекії, бо він чув, що Єзекія був недужий.
13Єзекія вислухав посланих, показав їм комори свої, срібло і золото, і духмяності, і дорогу оливу, і всю зброярню свою, і все, що знаходилося в його скарбницях; не залишилося жодної речі, котрої не показав би їм Єзекія в домі своєму і в усьому володінні своєму.
14І прийшов Ісая пророк до царя Єзекії, і сказав йому: Що казали ці люди, і звідки вони приходили до тебе? І сказав Єзекія: Із краю далекого вони приходили, із Вавилону.
15І сказав Ісая: Що вони бачили в домі твоєму? І сказав Єзекія: Усе, що в домі моєму, вони бачили; не лишилося жодної речі, котрої я не показав би їм у скарбницях моїх.
16І сказав Ісая Єзекії: Вислухай слово Господнє:
17Ось, проминуть дні, і забране буде все, що в домі твоєму, і що зібрали батьки твої до цього дня, у Вавилон; нічогісінько не залишиться, – говорить Господь.
18Із синів твоїх, котрі підуть із тебе, котрих ти породиш, візьмуть, і будуть вони євнухами в палаці царя вавилонського.
19І сказав Єзекія Ісаї: Щире слово Господнє, котре ти вирік. І додав: Нехай буде мир і добробут упродовж днів моїх.
20А решту діянь Єзекії та про всі подвиги його, і про те, що він учинив ставок і водогін, і провів воду до міста, оповідано в Літописі Юдиних царів.
21І спочив Єзекія з батьками своїми, і зацарював Манасія, син його, замість нього.