1О, якби ви хоч трішки зважили на мою нерозважливість! Але ви поблажливі до мене.
2Бо я ревно дбаю про вас із ревністю Божою, тому що я заручив вас єдиному мужеві, щоби поставити перед Христом чистою дівою.
3Але боюся, щоб, як змій підступом своїм звабив Єву, так само й ваш розум не пошкодився, ухилившися від простоти у Христі.
4Тому що, якби хтось, прийшовши, почав проповідувати іншого Ісуса, котрого ми не проповідували, або, якби ви одержали іншого духа, котрого не одержали, або іншу добру вість, котрої не приймали, – то ви були б вельми поблажливі до того.
5Але я гадаю, що в мене ні в чому немає вади, якщо порівняти з вищими Апостолами;
6Хоч я є незграбний у слові (у мові), але не в пізнанні. Втім, ми в усьому цілком вам відомі.
7Чи згрішив я тим, що принижував себе, аби піднести вас, тому що безоплатно проповідував вам Євангелію Божу?
8Іншим церквам я завдавав певних витрат, бо діставав од них плату за служіння вам; і, коли був у вас, хоч зазнав нестатків, нікого не обтяжив.
9Бо нестатки мої надолужували брати, що прийшли з Македонії; та й у всьому я прагнув і прагнутиму не бути для вас тягарем.
10За істиною Христовою в мені скажу, що похвала оця не відбереться в мене у краях Ахайських.
11А чому я так учиняю? Чи тому, що не люблю вас? Богові відомо! Але, як учиняю, так само й буду вчиняти,
12Щоб не дати приводу тим, що шукають приводу, аби вони, чим хваляться, в тому виявилися такими ж, як ми.
13Бо такі лжеапостоли, лукаві працівники, що вдають із себе апостолів Христових.
14І не дивно: тому що сам сатана прибирає вигляду Ангела світла,
15А тому не є чимось великим те, що й служителі його прибирають вигляду служителів правди; але кінець їхній буде згідно з діяннями їхніми.
16І ще скажу: хай же ніхто не вважає мене нерозважливим; а коли не так, то прийміть мене, хоча б як нерозважливого, щоб і мені бодай трішки похвалитися.
17Що скажу, те скажу не в Господі, а мовби в безумі з такою сміливістю на похвалу;
18Через те, що чимало хваляться за плоттю, то я також буду хвалитися.
19Бо ви, люди розумні, охоче терпите нерозумних.
20Ви терпите, коли вас рабами вчиняють, коли хтось об’їдає, коли хтось оббирає, коли хтось величається, коли хтось б’є вас в обличчя.
21На сором кажу, що на це в нас бракувало сили. А якщо хтось сміє хвалитися чимось, то скажу з нерозважливости, – що смію також і я.
22Вони євреї? І я ізраїльтянин! Насіння Авраамове? І я.
23Христові служителі? У безумі кажу: Я більше. Я багато більше був у праці, невимірно в ранах, більше у в’язницях і багато разів у смертельній небезпеці.
24Від юдеїв п’ять разів я прийняв був сорок ударів без одного;
25Тричі били мене киями, одного разу камінням побили, тричі я гинув на морі з кораблем, день і ніч пробув на глибині морській;
26Багато разів бував у мандрівках, у небезпеках на річках, у небезпеках від розбійників, у загрозі від свого народу, у загрозі від поганів, у небезпеках в місті, в небезпеках пустелі, в небезпеках на морі, у небезпеках поміж лжебратами,
27У праці і виснаженні, часто в недосипанні, у голоді і в спразі, часто в пості, на холоді і наготі.
28Окрім сторонніх пригод, у мене щоденно юрмляться люди, й піклуються про всі церкви.
29Хто знемагає, з ким би я не знемігся? Хто спокушається, за кого б я не розпалювався?
30Якщо належить мені хвалитися, то буду хвалитися неміччю своєю.
31Бог і Батько Господа нашого Ісуса Христа, благословенний навіки, відає, що я не обманюю.
32У Дамаску намісник царя Арети стеріг місто Дамаск, щоб схопити мене; але мене в коші спустили з вікна по стіні, і я уникнув його рук.