1А тому, не стерпівши більше, ми побажали залишитися в Атенах самі,
2І послали Тимофія, брата нашого і служителя Божого і співробітника нашого у Христовій Євангелії, щоб упевнити вас і підбадьорити у вірі вашій.
3Щоб ніхто не захитався у скорботах цих: бо ви самі знаєте, що так нам судилося.
4Бо ми навіть тоді, коли були у вас, провістили вам, що будемо страждати, що й сталося, і ви це знаєте.
5А тому я, не стерпівши більше, послав дізнатися про віру вашу, щоб не спокусив вас спокусник і щоб наш труд не виявився марним.
6А тепер, коли прийшов до нас Тимофій од вас і приніс нам добру вість про віру і любов вашу, і що ви завжди маєте доброзичливу пам’ять про нас, бажаючи нас бачити, як і ми вас,
7То ми, хоч яка в нас нужда і скорбота, втішилися вами, браття, через віру вашу.
8Бо тепер ми живі, коли ви стоїте в Господі.
9Яким чином ми можемо віддячити Богові за вас, за всю радість, котрою тішимося через вас перед нашим Богом,
10Уночі і вдень ревно молимося за те, щоб лице ваше бачити і доповнити, чого не вистачало вірі вашій.
11Нехай же Сам Бог і Батько наш і Господь наш Ісус Христос вирівняє нашу до вас дорогу.
12А вас нехай Господь виповнить уповні любов’ю один до одного, і до всіх, котрою ми виповнені до вас;
13Щоб утвердити серця ваші бездоганними у святості перед Богом і Батьком нашим під час пришестя Господа нашого Ісуса Христа з усіма святими Його. Амінь.