1І повідали Давидові, говорячи: Ось, филистимляни напали на Кеїлу, і грабують клуні.
2І запитав Давид у Господа, говорячи: Чи йти мені, і чи завдам я поразки цим филистимлянам? І відповідав Господь Давидові: Йди, ти поб’єш филистимлян і врятуєш Кеїлу.
3Але ті, що були з Давидом, сказали йому: Ось, ми боїмося тут, в Юдеї, як же нам простувати до Кеїлу супроти полків филистимських?
4Тоді знову озвався Давид до Господа, і відповів йому Господь, і сказав: Підведися і йди до Кеїлу; бо Я віддам филистимлян в руки твої.
5І пішов Давид із людьми своїми до Кеїлу, і воював з филистимлянами, і захопив худобу їхню, і завдав їм великої поразки, і врятував Давид мешканців Кеїлу.
6Коли втікав Евіятар, син Ахімелеха, до Давида в Кеїлу, то ефод був у його руці.
7І доповіли Саулові, що Давид прийшов до Кеїлу, і Саул сказав: Бог віддав його в руки мої; бо він замкнув себе, прийшовши до міста з брамами і засувами.
8І скликав Саул увесь народ на війну, щоб іти на Кеїлу, оточити Давида і людей його.
9Коли довідався Давид, що Саул задумав супроти нього лихе, сказав священикові Евіятарові: Принеси ефода!
10І Давид сказав: Господе, Боже Ізраїлів! Служник Твій почув, що Саул хоче прийти до Кеїлу, щоб вигубити місто через мене.
11Чи віддадуть мене мешканці Кеїлу в руки його? І чи прийде сюди Саул, як чув служник Твій? Господе, Боже Ізраїлів! Відкрий служникові Твоєму! І сказав Господь: Прийде.
12І сказав Давид: Чи віддадуть мешканці Кеїлу мене і людей моїх в руки Саула? І сказав Господь: Віддадуть.
13Тоді підвівся Давид, і люди його, близько шести сотень мужів, і вийшли з Кеїлу, і ходили, де могли. А Саулові доповіли, що Давид утік із Кеїлу, і тоді він відмовився від походу.
14А Давид був у пустелі, у неприступних місцях, а потім на горі в пустелі Зіф. А Саул шукав його щодня; але Бог не віддав Давида в руки його.
15І бачив Давид, що Саул вийшов шукати душі його, а Давид був у пустелі Зіф у лісі.
16І підвівся Йонатан, син Саулів, і прийшов до Давида в ліс, і зміцнив його дух надією на Бога.
17І сказав йому: Не бійся; тому що не знайде тебе рука батька мого Саула, і ти будеш царювати над Ізраїлем, а я буду другим по тобі; і Саул, батько мій, знає це.
18І уклали вони поміж собою заповіта перед Господом, і Давид лишився в лісі, а Йонатан повернувся до оселі своєї.
19І прийшли зіфеяни до Саула в Ґів’ю, говорячи: Ось Давид переховується в нас у неприступних місцях у лісі, на пагорбі Хахіла, що праворуч від Єшімону.
20Отож, за всіма жаданнями душі твоєї, царю, йди; а нашою справою буде віддати його в руки царя.
21І сказав їм Саул: Благословенні ви у Господа за те, що поспівчували мені.
22Ходіть, переконайтеся ще і вивідайте і придивіться, де місце його, де буде нога його, і хто бачив його там. Бо мені говорять, що він дуже хитрий.
23І придивіться і вивідайте всі схованки, у котрих він переховується, і повертайтеся до мене з певною звісткою; і я піду з вами. І якщо він на цій землі, я буду шукати його по всіх Юдиних тисячах.
24І підвелися вони, і пішли в Зіф передніше Саула. А Давид і люди його були в пустелі Маонській, в Араві, на південь від Єшімону.
25І пішов Саул з людьми своїми шукати його. Але Давидові повідомили про це, і він перейшов до Сели і лишався в пустелі Маон. А Саул почув, і погнався за Давидом в пустелю Маонську.
26І йшов Саул з одного боку гори, а Давид із людьми своїми з тамтого боку гори. І коли Давид квапився відійти перед Саулом, Саул з людьми своїми поспішав навперейми Давидові і людям його, щоб захопити їх,
27Тоді прийшов до Саула вісник, говорячи: Поспішай і приходь; бо филистимляни вчинили напад на землю.
28І повернувся Саул від переслідування Давида, і пішов навперейми филистимлянам. Тому-то й назвали ім’я тій місцині: Села-Гаммахлекот (Скеля поділу).