1І вийшов Давид звідти, втік у печеру Адуллам, і почули брати його і увесь дім батька його, і прийшли до нього туди.
2І зібралися до нього всі пригнічені, і всі боржники, і всі знічені душею, і став він над ними провідником. І було з ним близько чотирьох сотень люду.
3І пішов Давид звідти до моавської Міцпи, та й сказав до моавського царя: Нехай прийде батько мій та мати моя, побудуть у вас, аж доки я не довідаюся, що вчинить зі мною Бог.
4І привів їх до царя моавського, і жили вони в нього увесь час, доки Давид переховувався у цій фортеці.
5Але пророк Ґад сказав Давидові: Не залишайся в цьому сховищі; а рушай, іди до Юдиного краю! І пішов Давид, і прийшов до лісу Херет.
6І почув Саул, що Давид з’явився, і люди, які були з ним. Саул сидів тоді у Ґів’ї під тамариском на горі, зі списом у руці його, і всі служники його оточували його.
7І сказав Саул служникам своїм, які оточували його: Послухайте сини Беньямінові, невже всім вам дасть син Єссея поля і виноградники, і всіх вас настановить тисяцькими і сотниками,
8Що ви всі змовилися супроти мене, і ніхто не відкрив мені, коли син мій почав товаришувати з сином Єссея, і ніхто з-поміж вас не поспівчував мені, і не відкрив мені, що син мій намовив супроти мене служника мого чинити мені лихе, як оце нині бачимо?
9І відповідав ідумеянин Доеґ, – а він стояв при Саулових служниках, – і сказав: Я бачив, як син Єссея приходив до Нова, до Ахімелеха, Ахітувового сина,
10І той запитав про нього у Господа, і дав йому харчів на дорогу, і дав йому меча филистимлянина Ґоліята.
11І послав цар прикликати Ахімелеха, сина Ахітувового, священика, і увесь дім батька його, священиків, що в Нові. І прийшли вони всі до царя.
12І сказав Саул: Послухай, сину Ахітува! І той відповідав: Ось я, мій володарю.
13І сказав йому Саул: Для чого ви змовилися супроти мене, ти і син Єссея, що ти дав йому хліба і меча, і запитав про нього в Бога, щоб він повстав супроти мене і чинив мені лихе, як оце нині видно?
14І відповідав Ахімелех цареві і сказав: Хто із служників твоїх вірний, як Давид? Він і зять царя, і виконавець наказів твоїх, і вшанований у домі твоєму.
15Чи оце зараз я почав турбувати для нього Бога? Ні, не звинувачуй за це, царю, служника твого і увесь дім батька мого; бо в усій цій справі не знає служник твій ні малого, ані великого.
16І сказав цар: Ти мусиш померти, Ахімелеху, ти і увесь дім батька твого!
17І сказав цар охороні своїй, яка стояла при ньому: Ідіть, умертвіть священиків Господніх, бо їхня рука з Давидом, і вони знали, що він утік, і не відкрили мені. Але служники царя не хотіли піднести руки свої на убивство священиків Господніх.
18І сказав цар Доеґові: Йди ти і умертви священиків. І пішов Доеґ ідумеянин, і напав на священиків, і забив того дня вісімдесят п’ять мужів, які носили лляний ефод.
19А Нов, місто священиків, уразив мечем, і чоловіків, і жінок, і юнаків і немовлят, і волів, і віслюків, і дрібну худобу уразив мечем.
20Урятувався один лише син Ахімелеха, сина Ахітува, на ймення Евіятар. І втік він до Давида.
21І розповів Евіятар Давидові, що Саул умертвив священиків Господніх.
22І сказав Давид Евіятарові: Я знав того дня, коли там був Доеґ ідумеянин, що він неодмінно доповість Саулові. Я завинив у всіх душах дому батька твого.
23Залишися в мене, не бійся; бо хто буде шукати моєї душі, буде шукати й твоєї душі; ти будеш у мене під охороною.