1І сталося, як скінчив він говорити до Саула, то Йонатанова душа прихилилася до Давидової душі, і полюбив його Йонатан, як душу свою.
2І взяв його Саул того дня і не дозволив йому повернутися в дім батька його.
3А Йонатан уклав із Давидом угоду про спілку, бо полюбив його, як свою душу.
4І скинув Йонатан верхню одежу, котра була на ньому і віддав її Давидові, також і іншу одіж, і меча свого і лука свого, і пояса свого.
5І Давид діяв розважливо скрізь, куди посилав його Саул старшиною над військовими людьми; і він подобався народові і служникам Сауловим.
6Коли вони йшли, під час повернення Давида після перемоги над филистимлянином, то жінки з усіх міст ізраїльських виходили назустріч Саулові цареві з танками і піснями, з урочистими тімпанами і з кімвалами.
7І вигукували ці жінки, що грали, й казали: Саул переміг тисячі, а Давид – десятки тисяч!
8І Саула запопала гіркота, і неприємні були йому останні (їхні) слова, і він сказав: Давидові дали десятки тисяч, а мені тисячі; йому, отже, не вистачає хіба що царства.
9І від того дня і пізніше підозріло ставився Саул до Давида.
10І сталося другого дня: Напав злий дух від Бога на Саула, і він став несамовитий у своєму домі, а Давид грав рукою своєю на струнах, як за інших днів; у руці в Саула був спис.
11І кинув Саул списа, подумавши: Прицвяхую Давида до стіни. Але Давид двічі ухилився від нього.
12І почав боятися Саул Давида: тому що Господь був з ним (з Давидом), а від Саула відступив.
13І віддалив його Саул від себе, і настановив його у себе тисяцьким, і він виходив і входив перед народом.
14А Давид у всіх справах своїх чинив розважливо, і Господь був з ним.
15І Саул бачив, що він вельми розважливий, і боявся його.
16А увесь Ізраїль та Юда любили Давида, бо він виходив і входив перед ними.
17І сказав Саул Давидові: Ось старша донька моя, Мерав, – я дам її тобі за дружину, тільки ж будь у мене хоробрим і провадь війни Господні. Бо думав Саул: Нехай не моя рука буде на ньому, але рука филистимлян буде на ньому.
18Але Давид сказав Саулові: Хто я, і що є життя моє, і рід батька мого в Ізраїлі, щоб мені бути зятем царя?
19А коли настав час віддавати Мерав, доньку Саулову, Давидові, то її видали заміж за Адріїла з Мехоли.
20Але Давида полюбила друга донька Саулова, Мелхола; і коли повідали про це Саулові, то це було приємним для нього.
21Саул думав: Віддам її за нього, і вона буде для нього пасткою, і рука филистимлян буде на ньому. І сказав Саул Давидові: Через другу ти поріднишся нині зі мною.
22І наказав Саул слугам своїм: Скажіть Давидові потайки: Ось, цар прихилився до тебе, і всі служники його люблять тебе; тож будь зятем царя.
23І переказали служники Саулові у вуха Давидові всі оці слова. І сказав Давид: Ви вважаєте, що легко бути зятем царя? Я чоловік бідний і незначний.
24І доповіли Саулові служники його, і сказали: Ось що говорить Давид.
25І сказав Саул: Отак скажіть Давидові: Цар не хоче віна, окрім обрізаної крайньої плоті сотні филистимлян, – помста ворогам царевим. Бо Саул тримав у голові наміра погубити Давида руками филистимлян.
26І переказали служники його Давидові ці слова, і сподобалося Давидові зробитися зятем царя.
27Ще не прийшли означені дні, як Давид підвівся і пішов сам і люди його з ним, і забив двісті филистимських мужів, і приніс Саулові їхню обрізану крайню плоть, і подав її числом уповні, аби поріднитися з царем. І Саул віддав йому за дружину доньку свою Мелхолу.
28І побачив Саул, і спізнав, що Господь із Давидом, а Мелхола, Саулова донька, полюбила його.
29А Саул почав ще більше боятися Давида, і став ворогом його на все життя.
30І коли вожді филистимські рушили на війну, Давид від самого виходу їх діяв розважливіше від усіх служників Саулових, і вельми прославилося ім’я його.