1Одного дня сказав Йонатан, син Саулів, слузі-зброєносцеві своєму: Рушай, перейдемо до загону филистимського, що на тому боці. А батькові своєму промовчав про це.
2А Саул був на околиці Ґеви, під гранатовим деревом. І народу було з ним близько шести сотень.
3І Ахійя, син Ахітува, брата Іхавода, сина Пінхаса, сина Ілія, священика в Шіло, носив ефода. А народ не знав, що пішов Йонатан.
4Між тими переходами, котрими Йонатан хотів перейти до филистимської залоги, була гостра скеля з одного боку і гостра скеля з другого; ім’я першій Боцец, а ім’я другій – Сенне.
5Одна скеля нависала з півночі, до Міхмашу, а друга з півдня, навпроти Ґеви.
6І сказав Йонатан служникові-зброєносцеві своєму: Ходімо, перейдемо до залоги оцих необрізаних; можливо, Господь допоможе нам; бо для Господа неважко врятувати через багатьох, або через небагатьох.
7І відповідав зброєносець: Роби все, що на серці у тебе; йди, ось я з тобою, куди хоче серце твоє.
8І сказав Йонатан: Отож, ми перейдемо до цих людей; і станемо так, щоб вони побачили нас.
9Якщо вони так скажуть нам: Зупиніться, аж доки ми підійдемо до вас, то ми залишимося на своїх місцях і не піднімемося до них.
10А якщо отак скажуть: Підніміться до нас, то ми зійдемо, бо Господь віддав їх в руки наші, і це буде знаком для нас.
11Коли вони обидва показалися филистимській залозі, то филистимляни сказали: Ось, євреї виходять з ущелин, у котрих вони переховувалися.
12І закричали люди, які складали загін, до Йонатана і зброєносцеві його, говорячи: Зійдіть до нас і ми вам дещо скажемо. Тоді Йонатан сказав зброєносцеві своєму: Іди за мною, бо Господь віддав їх в руки Ізраїля.
13І почав підніматися Йонатан, чіпляючись руками і ногами, і зброєносець з ним. І падали филистимляни перед Йонатаном, а зброєносець добивав їх за ним.
14І впало від першої поразки, що її завдали Йонатан і зброєносець його, близько двадцяти чоловіків, на половині поля, яке обробляється за день парою волів.
15І зчинився сполох у таборі филистимлян на полі і в усьому народі; передні загони і ті, що спустошували землю, затремтіли; здригнулася вся земля, і був жах великий од Господа.
16І побачила сторожа Саулова в Ґів’ї Беньяміновій, що натовп розпорошується і біжить туди й сюди.
17І сказав Саул до народу, що був з ним: Придивіться й узнайте, хто з наших вийшов. І огляділи, і ось, немає Йонатана і зброєносця його.
18І сказав Саул до Ахійї: Принеси Ковчега Божого! Тому, що Божий Ковчег був того часу з синами Ізраїля.
19Саул говорив ще священикові, коли замішання у филистимському таборі все ширшало й розпросторювалося. Тоді сказав Саул священикові: Склади руки твої.
20І вигукнув Саул і весь народ, що був із ним, і прийшли на поле бою; аж ось, там меч кожного був супроти ближнього і замішання було дуже велике.
21Тоді євреї, котрі вчора і третього дня були у филистимлян і котрі повсюди ходили з ними у таборі, прилучилися до ізраїльтян, що були з Саулом та Йонатаном.
22І всі ізраїльтяни, які переховувалися в горах Ефраїмових, зачувши, що филистимляни накивали п’ятами, також прилучилися до своїх у битві.
23І врятував Господь того дня Ізраїля; а битва ширилася навіть за Бет-Евен.
24Люд ізраїльський був перевтомлений того дня; а Саул закляв народ, сказавши: Проклятий, хто вкусить хліба до вечора, аж доки я не помщуся ворогам моїм. І ніхто з народу не торкнувся харчів.
25І пішов увесь народ до лісу, і був там на галявині мед.
26Ось зайшов народ до лісу, говорячи: Тече мед. Але ніхто не простягнув руки своєї до рота свого; бо народ боявся прокляття.
27А Йонатан не чув, коли батько його заклинав народ, і, простягнувши кінець палиці, котра була в руці його, і вмочив його в стільник з медом, та й підніс руку свою до уст своїх, і проясніли очі йому.
28І сказав один із народу, говорячи: Батько твій закляв народ, сказавши: Проклятий, хто сьогодні їстиме хліб. І від того виморився народ.
29І сказав Йонатан: Знещасливив мій батько цю землю; гляньте, у мене проясніли очі, коли я посмакував трішки медом.
30Якби спожив сьогодні народ із здобичі, котру знайшов у ворогів своїх, то чи не більшою була б поразка филистимлян?
31І винищували филистимлян того дня від Міхмашу аж до Айялону, і народ вельми виморився.
32І кинувся народ на здобич, і брали худобу дрібну і худобу велику, і телят, і різали на землі, і їв народ із кров’ю.
33І звістили Саула, говорячи: Ось, народ грішить перед Господом, їсть із кров’ю. І сказав Саул: Ви згрішили! Притягніть до мене зараз великого каменя.
34Потім сказав Саул: Розійдіться поміж народом і скажіть йому: Нехай кожний приводить до мене свого вола, і кожний свою вівцю, і заколюйте тут і їжте, і не грішіть перед Господом, не їжте з кров’ю. І приводили всі із народу, кожний своєю рукою, вола свого вночі, і заколювали там.
35І спорудив Саул жертовника Господові; то був перший жертовник, споруджений ним Господові.
36І сказав Саул: Ходімо услід за филистимлянами вночі, і заберемо у них усе вдосвіта, і не залишимо у них жодного чоловіка. І сказали: Чини все, що добре в очах твоїх. А священик сказав: Давайте наблизимося тут до Бога!
37І запитав Саул у Бога: Чи йти мені в погоню за филистимлянами? Чи віддаси їх в руки Ізраїля? Але Він не відповідав йому того дня.
38Тоді сказав Саул: Нехай підійдуть сюди всі старшини народу, і дослідіть, на кому гріх нині?
39Бо – живий Господь, що врятував Ізраїля, – якщо виявиться й на Йонатані, синові моєму, то він також помре неодмінно. Але ніхто не відповідав йому з усього народу.
40І сказав Саул усім ізраїльтянам: Станьте ви на один бік, а я і син мій Йонатан станемо на другий бік І відповідав народ Саулові: Вчиняй, що добре в очах твоїх.
41Саул сказав: Господе, Боже Ізраїля! Дай ознаку. І жереб випав на Йонатана й Саула, а народ вийшов невинним.
42Тоді сказав Саул: Киньте жереба поміж мною і поміж Йонатаном, сином моїм. І випав жереб на Йонатана.
43І сказав Саул Йонатанові: Розкажи мені, що вчинив ти? І розповів йому Йонатан, і сказав: Я скуштував з кінця палиці, котра в руці моїй, трішки меду; і ось, я мушу померти.
44І сказав Саул: Нехай те і те вчинить мені Бог, і ще більше заподіє, але ти, Йонатане, маєш сьогодні померти.
45Але народ сказав Саулові: Чи Йонатан має померти, котрий здобув таке велике спасіння Ізраїлеві? Нехай же не буде цього! Живий Господь: і волосина не впаде з голови його на землю; тому що з Богом він діяв нині. І звільнив народ Йонатана, і не помер він.
46І повернувся Саул назад, перестав переслідувати филистимлян; а филистимляни попростували на своє місце.
47І зміцнив Саул своє царювання над Ізраїлем; і воював з усіма довколишніми ворогами своїми; з Моавом і з аммонійцями, і з Едомом, і з царями Цови, і з филистимлянами. І скрізь, супроти кого він йшов, мав успіх.
48І налаштував військо і завдав поразки Амаликові, і звільнив Ізраїля від руки грабіжників його.
49Сини у Саула були: Йонатан і Їшві, і Малкішуя; а ймення двох дочок його: ім’я старшій Мерав, а ім’я молодшій Мелхола.
50А ймення дружини Саулової – Ахіноам, донька Ахімааца. А ймення старшини його війська: Авнер, син Нера, Саулового дядька.
51А Кіш, батько Саулів, і Нер – батько Авнера, сини Авіїла;
52І була рішуча війна супроти филистимлян за всіх Саулових днів. І коли Саул бачив якогось чоловіка хороброго та при силі, то брав його до себе.