1Отож, відкинувши усіляку злобу і всілякий підступ та лицемірство й заздрість і всіляке лихослів’я,
2Як новонароджені немовлята полюбіть чисте словесне молоко, щоб від нього зрости на порятунок;
3Бо ви спізнали, що добрий Господь.
4Підійдіть до Нього, до Каменя живого, Котрим люди знехтували, але Богом вибраного, найдорожчого,
5І самі, як живе каміння, споруджуйте із себе дім духовний, священство святе, аби приносити духовні пожертви, приємні для Бога через Ісуса Христа.
6Бо сказано в Писанні: Ось, Я кладу на Сіоні каменя головного, наріжного, вибраного, найдорожчого, і хто вірує в Нього, не осоромиться.
7Отож, Він для нас, віруючих, коштовність, а для невіруючих Камінь, котрим знехтували будівничі, але Котрий став наріжним каменем спотикання і каменем спокуси,
8Об Котрий вони спотикаються, не підкоряючись Слову, на що вони й були призначені.
9Але ви – рід вибраний, царське священство, народ святий, люди, взяті у власність Божу, щоб сповіщати досконалості Того, Хто Покликав вас із пітьми до дивовижного Свого світла;
10Колись не народ, а нині народ Божий; колись непомилувані, а нині помилувані.
11Улюблені! Благаю вас як зайшлих і мандрівників, щоб ви ухилялися від пожадливостей плоті, що повстають на душу;
12Щоб жити доброчинним життям поміж поганами, щоб вони за те, що лихословлять вас, мов злодіїв, забачивши добрі діяння ваші, прославили Бога у день відвідин.
13Тож будьте покірні всілякому людському урядові, для Господа: Чи цареві, як верховній владі,
14Чи намісникам, що від нього наставлені для покарання злочинців і для заохочення доброчинців, –
15Бо така є воля Божа, щоб ми, коли чинимо добро, затуляли вуста невігластву безумних людей,
16Як вільні, а не так, як ті, що використовують волю для прикриття лихого, але як служники Божі.
17Усіх поважайте, братство любіть, Бога бійтеся, царя шануйте.
18Слуги, з усіляким страхом підкоряйтеся володарям, не лише добрим і лагідним, але й суворим.
19Бо те угодне Богові, якщо хтось, не забуваючи Бога, терпить скорботи, страждаючи несправедливо.
20Бо яка то похвала, коли ви терпите, як б’ють вас за провини? Але якщо вчиняєте добро і страждаєте, це приймається Богом.
21Власне, ви для цього покликані; тому що й Христос постраждав за нас, залишивши нам приклад, щоб ми йшли Його слідами.
22Котрий не вчинив жодного гріха, і не було знайдено лестощів у Його устах.
23Коли Його лихословили, Він не лихословив навзаєм; страждаючи, не погрожував, але залишив те Судді Праведному;
24Він гріхи наші Сам підніс Тілом Своїм на дерево, щоб ми, звільнившися від гріхів, жили для правди: ранами Його ви уздоровилися.
25Бо ви були, як вівці заблуклі, не маючи пастиря; але зараз повернулися до Пастиря і Охоронця ваших душ.