1І переповів Ахав Єзавелі все, що вчинив Ілля, і те, що він забив усіх пророків мечем.
2І послала Єзавель посланця до Іллі сказати: Нехай те і те вчинять мені боги, і ще більше вчинять, якщо я завтра до цієї пори не зроблю з твоєю душею того, що вчинено з душею кожного з них.
3Забачивши це, він підвівся і пішов, щоб урятувати життя своє, і прийшов до Беер-Шеви, котра в Юдеї, і залишив служника свого там.
4А сам відійшов у пустелю на один день путі, і, прийшовши, сів під кущем ялівцю, і просив смерти собі, і сказав: Доволі уже, Господе; візьми душу мою, бо я не кращий від батьків моїх;
5І ліг і заснув під кущем ялівця. І ось, Ангел торкнувся до нього і сказав йому: Підведися і попоїж.
6І оглядівся Ілля, і ось, у головах його печений корж і глечик води. Він попоїв, і напився, і знову заснув.
7І повернувся Ангел Господній вдруге, торкнувся до нього і сказав: Підведися, попоїж; бо далека дорога перед тобою.
8І підвівся, і попоїв, і напився, і, підкрипившися тією їжею, йшов сорок днів і сорок ночей до гори Божої Хорив.
9І увійшов він там до печери, і ночував у ній. І ось, було до нього слово Господнє, і сказав йому Господь: Чого ти тут, Ілля?
10Він сказав: Я був дуже ревний перед Господом, Богом Сил; тому що сини Ізраїлеві залишили заповіта Твого, зруйнували Твої жертовники і пророків Твоїх забили мечем; залишився я один, але й мого життя шукають, щоб забрати його.
11І сказав: Вийди і стань на горі перед Господом. І ось, Господь пройде, і великий і могутній вітер, який розкидає гори і нищить скелі перед Господом; але не у вітрі Господь. Після вітру – землетрус; але не в землетрусі Господь.
12Після землетрусу вогонь; але не у вогні Господь. Після вогню віяння тихого вітру.
13Зачувши це, Ілля затулив лице своє милоттю своєю та й вийшов і став біля входу до печери. І був до нього голос, і сказав йому: Чого ти тут, Ілле?
14Він сказав: Я був ревним перед Господом, Богом Саваотом; тому що сини Ізраїлеві залишили заповіта Твого, зруйнували жертовники Твої, і пророків Твоїх убили мечем; залишився я один, але й мого життя шукають, щоб забрати його.
15І сказав йому Господь: Піди назад своєю дорогою через пустелю до Дамаску; і коли прийдеш, то помасти Газаїла на царя над Сирією.
16А Єгу, Німшієвого сина, помасти на царя над Ізраїлем; а Єлисея, сина Шафатового з Авел-Мехоли, помасти на пророка замість себе.
17Хто втече від меча Газаїлового, того заб’є Єгу, а хто втече від меча Єгу, того заб’є Єлисей.
18А втім, Я залишив між ізраїльтянами сім тисяч мужів: усі їхні коліна не схилялися перед Баалом; і всіх цих уста не цілували його.
19І пішов він звідти, і знайшов Єлисея, сина Шафатового, коли він орав. Дванадцять пар бичків було в нього, і сам він був при дванадцятій. Ілля, проходячи повз нього, кинув на нього милоть свою.
20І залишив Єлисей бичків, і побіг за Іллею, і сказав: Дозволь мені поцілувати батька мого і матір мою, і я піду за тобою. Він сказав йому: Піди і приходь назад, бо що учинив я тобі?
21Він повернувся од нього, взяв двох бичків і заколов їх, і, підпаливши плуга бичків підсмажив м’ясо з них, і роздав людям, і вони їли. А сам підвівся, і пішов за Іллею, і почав служити йому.