1І сказав Ілля тішб’янин, з Ґілеадських мешканців, до Ахава: Живий Господь, Бог Ізраїля, перед Котрим я стою! Цими роками не буде ні роси, ні дощу, хіба що за словом моїм.
2І було до нього слово Господнє:
3Іди звідси, і заверни на схід, і сховайся біля потоку Керіті, що навпроти Йордану.
4Із цього потоку ти будеш пити, а воронам Я накажу годувати тебе там.
5І пішов він, і вчинив за словом Господнім, пішов і залишився біля потоку Керіті, що навпроти Йордану.
6І ворони приносили йому хліб і м’ясо вранці, хліб і м’ясо вечорами, а пив він з потоку.
7Але з плином часу цей потік висох, тому що не було дощу на землю.
8І було до нього слово Господнє:
9Підведися, і рушай до Сарепти сидонської, і залишайся там; Я наказав там жінці, вдові, годувати тебе.
10І підвівся він, і рушив до Сарепти, і коли прийшов до брами міста, ось, там жінка, вдова, збирає дрова. І прикликав він її, і сказав: Дай мені трішки води в посудині напитися.
11І пішла вона, щоб взяти; а він закричав навздогін їй і сказав: Візьми для мене також шматок хліба в руки свої.
12Вона сказала: Живий Господь, Бог твій! У мене нічого немає печеного, а лише є жменя борошна у дзбанку і трохи олії в горщику. І ось, я назбираю дровець і піду, і приготую це для себе і для сина мого; з’їмо це і помремо.
13І сказав їй Ілля: Не бійся, піди, вчини, що ти сказала, але перед цим зроби невеликого опріснока для мене, і принеси мені; а для себе і для свого сина зробиш потім,
14Бо так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Борошно у дзбанку не скінчиться, і олії в горщику не зменшиться аж до того дня, коли Господь пошле дощ на землю.
15І рушила вона, і вчинила так, як сказав Ілля; і їла вона, і він, і дім її деякий час.
16Борошно у дзбанку не скінчалося і олії у горщику не зменшилося, за словом Господнім, котре Він вирік через Іллю.
17Після цього занедужав син цієї жінки, господині того дому, і хвороба його була така тяжка, що не залишилося в ньому дихання.
18І сказала вона Іллі: Що мені в тобі, чоловіче Божий? Ти прийшов до мене пригадати гріхи мої і погубити сина мого.
19І сказав він їй: Дай мені сина твого. І взяв його з руки її, і поніс його до світлиці, де він жив, і поклав його на свою постіль.
20І озвався до Господа, і сказав: Господе, Боже мій! Невже Ти і вдові, у якої я мешкаю, учиниш зло, погубивши сина її?
21І простягнувшись на підліткові тричі, він озвався до Господа і сказав: Господе, Боже мій! Я благаю Тебе, нехай повернеться душа підлітка цього в нього!
22І почув Господь голос Іллі, і повернулася душа підлітка цього в нього, і він ожив.
23І взяв Ілля підлітка і зніс його із світлиці вниз, і віддав його матері його, і сказав Ілля: Дивися, син твій живий.
24І сказала та жінка Іллі: Аж тепер я спізнала, що ти – чоловік Божий, і що слово Господнє в устах твоїх правдиве.