1І ось, прийшов чоловік Божий із Юдеї за словом Господнім до Бет-Елу, якраз о тім часі, коли Єровоам стояв біля жертовника, щоб звершити кадіння.
2І виголосив до жертовника слово Господнє, і сказав: Жертовнику, жертовнику! Так говорить Господь: Ось, народиться син в Давидовому домі, Йосія ім’я йому, і принесе на тобі для пожертви священиків пагорбів, що звершують на тобі кадіння, і людські кістки будуть спалені на тобі.
3І дав того дня ознаки, сказавши: Ось ознаки того, що це вирік Господь, – ось цей жертовник розпадеться, і попіл, котрий на ньому, розпорошиться.
4Коли цар почув слова чоловіка Божого, проголошені до жертовника у Бет-Елі, то простягнув Єровоам руку свою від жертовника, говорячи: Візьміть його! І здеревіла рука його, котру він простягнув до нього, і він не міг розігнути її до себе.
5І жертовник розпався, і попіл із жертовника розпорошився за ознакою, котру дав Божий чоловік за словом Господнім.
6І сказав цар Божому чоловікові: Ублагай лице Господа, Бога твого, і помолися за мене, щоб рука моя стала знову відновленою. І ублагав Божий чоловік Господа, і рука царя відновилася, як перше.
7І сказав цар Божому чоловікові: Зайди зі мною у дім мій і попоїж, і я дам тобі подарунка.
8Але чоловік Божий сказав цареві: А хоч би ти давав мені половину дому свого, – я не піду з тобою, і не буду їсти хліб, і не буду пити воду в цьому місці.
9Тому що так наказано мені словом Господнім: Не їж там хліба і не пий води, і не повертайся тією дорогою, котрою ти йшов.
10І пішов він іншою дорогою, і не пішов назад тією дорогою котрою прийшов до Бет-Елу.
11У Бет-Елі мешкав один пророк, уже в літах. Сини його прийшли і розповіли йому про все, що вчинив сьогодні чоловік Божий у Бет-Елі; і слова, які він виповідав цареві, переповіли сини батькові своєму.
12І запитав їх батько їхній: Якою дорогою він прийшов? І показали сини його, якою дорогою прийшов чоловік Божий, що приходив з Юдеї.
13І сказав він синам своїм: Осідлайте мені віслюка. І осідлали йому віслюка, і він сів на нього.
14І поїхав за чоловіком Божим, і знайшов його, як сидів під дубом, і сказав йому: Чи ти є чоловік Божий, що прийшов з Юдеї? І сказав той: Я.
15І сказав йому: Зайди до мене в дім, і попоїж хліба.
16Той сказав: Я не можу повернутися з тобою і зайти до тебе; не буду їсти хліба і не буду пити у тебе воду на цьому місці.
17Тому що словом Господнім сказано мені: Не їж хліба і не пий там води; і не повертайся тією дорогою, котрою ти йшов.
18І він сказав йому: І я пророк такий самий, як ти, і Ангел говорив мені словом Господнім, і сказав: Поверни його до себе в дім; нехай попоїсть хліба і нап’ється води. Він говорив йому неправду.
19І той повернувся з ним, і попоїв хліба і напився води.
20Коли вони ще сиділи за столом, слово Господнє було до пророка, який завернув його.
21І звернувся він до чоловіка Божого, що прийшов з Юдеї, і сказав: Так говорить Господь: За те, що ти не підкорився устам Господа, і не дотримався наказу, котрим застерігав тебе Господь, Бог твій,
22А повернувся, їв хліб і пив воду на тому місці, про яке Він сказав тобі: Не їж хліба і не пий води, – тіло твоє не увійде до гробу батьків твоїх!
23Потому, як той попоїв хліба і напився води, він осідлав віслюка для пророка, котрого він завернув.
24І рушив той. І зустрів його на дорозі лев, і забив його. І лежало тіло його, залишене на дорозі, а віслюк стояв поруч нього, і лев стояв біля тіла.
25І ось, люди, які проходили мимо дорогою, побачили тіло, покинуте на дорозі, і лева, який стояв біля тіла, і пішли та розповіли в місті, у котрому жив літній пророк.
26Пророк, який завернув його з дороги, зачувши те, сказав: Це той чоловік Божий, котрий не підкорився устам Господа; Господь віддав його левові, котрий потрощив його і забив його, за словом Господа, котре Він вирік йому.
27І сказав синам своїм: Осідлайте віслюка. І осідлали вони.
28Він рушив і знайшов тіло, покинуте на дорозі; а віслюк і лев стояли біля тіла; а лев не зжер тіла і не потрощив віслюка.
29І підняв той пророк тіло Божого чоловіка, і поклав його на віслюка, і повіз його назад. І пішов той старий пророк до міста свого, щоб оплакати і поховати його.
30І поклав тіло його у своєму гробі, і плакав над ним: Ой, брате мій!
31Після похорону його, він сказав синам своїм: Коли я помру, поховайте мене в гробі, в котрому похований чоловік Божий; біля його кісток покладіть кості мої.
32Бо справдиться слово, котре він за наказом Господнім виголосив проти жертовника у Бет-Елі і про всі капища, що на пагірках у містах Самарійських.
33І після цієї події Єровоам не зійшов зі своєї лихої дороги, але продовжував наставляти з народу священиків пагірків; хто хотів, того він і посвячував, і той ставав священиком пагірків.
34Це призвело дім Єровоамів до гріха, і до погибелі, і до винищення його з лиця землі.