1І коли я приходив до вас, браття, приходив сповіщати вам свідчення Боже не в перевазі слова чи мудрости.
2Бо я поклав собі бути у вас таким, що не відає анічого, окрім Ісуса Христа, і причому розп’ятого;
3І був я у вас немічним і в страхові та у великім трепеті;
4І слово моє, і проповідь моя не в переконливих словах людської мудрости, але у з’яві Духа і сили,
5Щоб віра ваша утверджувалася не на мудрості людській, але в силі Божій.
6А мудрість ми проповідуємо поміж досконалими, проте мудрість не віку цього, і не володарів цього віку, що гинуть.
7Але ми проповідуємо премудрість Божу, утаємничену, приховану, котру призначив Бог передніше віків для слави нашої,
8Котрої ніхто з володарів цього віку не спізнав; бо, якби спізнали, то не розп’яли б Господа слави.
9Але, як написано: Не бачило того око, не чуло вухо, і не приходило те в серце людині, що приготував Бог тим, хто любить Його.
10А нам Бог відкрив це Духом Своїм; бо Дух усе досліджує, навіть глибини Божі.
11Бо хто з людей відає, що в людині, окрім людського духа, що в ній існує? Так само й Божого ніхто не знає, окрім Духа Божого.
12Але ми прийняли не духа світу цього, але Духа від Бога, щоб знати дароване нам від Бога.
13Про це ми й сповіщаємо не від людської мудрости завченими словами, але виявленими від Духа Святого, порівнюючи духовне з духовним.
14Тілесна людина не приймає того, що від Духа Божого, тому що вона вважає це безумом; і не може зрозуміти, тому що це треба сприймати духовно.
15Але духовний судить усе, а його судити ніхто не може.
16Бо хто спізнав розум Господній, щоб міг навчати його? А ми маємо розум Христів.