1Коли Давид мешкав у домі своєму, то сказав Давид до Натана-пророка: Ось, я мешкаю в домі кедровому, а Ковчег Господнього Заповіту, – під шатром!
2І сказав Натан Давидові: Усе, що в тебе на серці, – роби, бо з тобою Бог.
3Але тієї ж ночі було слово Боже до Натана:
4Іди, і скажи служникові Моєму Давидові: Так сказав Господь: Не ти збудуєш Мені дім для замешкання.
5Бо Я не мешкав у домі від того дня, як вивів синів Ізраїля, і донині, а ходив із скинії до скинії, і з житла до житла.
6Скрізь, де тільки ходив Я з усім Ізраїлем, чи сказав Я хоча б слово котромусь із суддів ізраїльських, котрим Я наказав пасти народ Мій: Чому ви не збудуєте Мені дім кедровий?
7І тепер скажи служникові Моєму Давидові: Так сказав Господь, Саваот: Я взяв тебе від отари овечок, щоб ти був вождем народу Мого, Ізраїля.
8І був з тобою скрізь, де ти ходив, і винищив усіх ворогів твоїх перед тобою, і вчинив ім’я твоє, як ймення великих на землі.
9Я облаштую також місце для народу Мого, Ізраїля, і посаджу їх, і буде він спокійно жити на місці своєму, і не будуть вже тривожними, і діти нечистоти не чіпатимуть їх відтак, як це було передніше.
10За тих днів, коли Я настановив суддів над народом Моїм Ізраїлем; і Я упокорив усіх ворогів твоїх, і звіщаю тобі, що Господь учинить тобі дім.
11Коли виповняться твої дні, і ти підеш до батьків своїх, тоді Я настановлю сім’я твоє після тебе, котре буде із синів твоїх, і утривалю царство його.
12Він збудує Мені дім, і зміцню трона його навіки.
13Я буду йому Батьком, і він буде Мені сином, – і милості Моєї не відберу од нього, як Я відібрав од того, що був перед тобою.
14Я поставлю його у домі Моєму і в царстві Моєму навіки, і трон його буде міцний вічно.
15Усі ці слова і все видіння геть-чисто переказав Натан Давидові.
16І прийшов цар Давид, і став перед Господом, і сказав: Хто я, Господе Боже, і що таке мій дім, що Ти отак підніс мене?
17Але й цього замало було в очах Твоїх, Боже; Ти звіщаєш про дім слуги Твого на майбутнє, і дивишся на мене, як на чоловіка великого, Господе, Боже!
18То що іще може додати перед Тобою Давид для звеличення слуги Твого? А Ти Свого слугу знаєш.
19Господе! Для слуги Твого і за серцем Своїм Ти чиниш усе це велике, щоб з’явити всіляке величчя.
20Господе! Немає схожого на Тебе, і немає Бога, окрім Тебе, за всім, що ми чули своїми вухами.
21І хто схожий на народ Твій Ізраїля, єдиний народ на землі, до котрого приходив Бог, щоб викупити його Собі за народ, учинити Собі ймення великим і страшним діянням: вигнанням народів від лиця народу Твого, котрого Ти визволив із Єгипту.
22Ти учинив народа Свого, Ізраїля, Своїм власним народом навіки, і Ти, Господе, став Богом його.
23Отож, тепер, о Господе, слово, котре Ти мовив про слугу Твого і про дім його, утриваль навіки і вчини, як Ти сказав.
24І нехай буде і звеличиться ймення Твоє навіки, щоб казали: Господь Саваот, Бог Ізраїлів, є Бог над Ізраїлем; і дім слуги Твого Давида нехай буде міцним перед Тобою.
25Тому що Ти, Боже мій, відкрив служникові Твоєму, що Ти учиниш йому дім; тому служник Твій і наважився молитися перед Тобою.
26І нині, Господе, Ти Бог, і Ти сказав про служника Твого так добре.
27То ж почни благословляти дім служника Твого, щоб він був вічно перед Тобою. Бо, якщо Ти, Господе, благословиш, то буде він благословенний навіки.