Romans 4
1 Що ж, скажемо, Авраам, отець наш, здобув через плоть?
2 Якщо Авраам виправдався дiлами, вiн має похвалу, але не у Бога.
3 Бо що говорить Писання? Повiрив Авраам Боговi‚ i це зараховано йому в праведнiсть.
4 Hагорода тому, хто робить, дається не з ласки, а за обов’язком.
5 А тому, хто не робить, але вiрує в Того, Хто виправдовує нечестивого, вiра його зараховується в праведнiсть.
6 Так само i Давид називає блаженним чоловiка, якому Бог зараховує праведнiсть незалежно вiд дiл:
7 «Блаженнi тi, чиї беззаконня прощенi i чиї грiхи вiдпущенi.
8 Блаженна людина, якій Господь не зарахує грiха».
9 Блаженство це належить до обрiзання чи до необрiзання? Ми говоримо, що Авраамовi вiра зарахована в праведнiсть.
10 Коли зарахована? Пiсля обрiзання чи до обрiзання? Hе пiсля обрiзання, а до обрiзання.
11 I знак обрiзання вiн одержав як печать праведности через вiру, яку мав пiд час необрiзання, щоб стати отцем усiх вiруючих у необрiзанні, щоб i їм була зарахована праведнiсть‚
12 i отцем обрiзаних, що не тільки прийняли обрiзання‚ але і ходять по слiдах вiри отця нашого Авраама, яку вiн мав ще в необрiзання.
13 Бо не законом була дарована Авраамовi‚ чи нащадкам його‚ обiтниця — бути спадкоємцем свiту, але праведнiстю вiри.
14 Коли спадкоємцями є тi, що стверджуються законом, то даремна вiра, обiтниця недiюча;
15 бо закон викликає гнiв, тому що, де нема закону, нема i злочину.
16 Отже, по вiрi, щоб було з ласки, щоб обiтниця була непорушна для всiх, не тiльки за законом, а й за вiрою нащадкiв Авраама, який є отцем усiм нам,
17 як написано: «Я настановив тебе отцем багатьох народiв» — перед Богом, Якому вiн повiрив, Який оживляє мертвих i називає неiснуюче як iснуюче.
18 Вiн, всупереч надiї, увiрував‚ що стане отцем багатьох народiв, за сказаним: «Таке численне буде сíм’я твоє».
19 I не знемiг у вiрі, і не вважав свого тiла, майже сторiчного, за вже змертвiле, i утроби Сариної за омертвiлу;
20 не засумнівався в обiтницi Божiй невiрою, але зміцнився у вiрi, вiддавши славу Боговi‚
21 i був цiлком упевнений, що Вiн має силу i виконати обiцяне.
22 Тому i зараховано йому у праведнiсть.
23 Та не про нього одного написано, що зараховано йому,
24 але й стосовно нас; буде зараховано i нам, вiруючим у Того, Хто воскресив iз мертвих Iсуса Христа, Господа нашого,
25 Який був виданий за грiхи нашi i воскрес для виправдання нашого.