Romans 4— 2004

¹Що ж, скажемо, Авраам, отець наш, здобув через плоть?

²Якщо Авраам виправдався дiла­ми, вiн має похвалу, але не у Бога.

³Бо що говорить Писання? Повi­рив Авраам Боговi‚ i це зарахова­но йому в праведнiсть.

⁴Hагорода тому, хто робить, дається не з лас­ки, а за обов’язком.

⁵А тому, хто не робить, але вiрує в Того, Хто виправдовує нечестивого, вiра його зараховується в праведнiсть.

⁶Так само i Давид називає блаженним чоловiка, якому Бог зараховує праведнiсть незалежно вiд дiл:

⁷«Блаженнi тi, чиї беззаконня прощенi i чиї грiхи вiдпу­щенi.

⁸Блаженна людина, якій Господь не зарахує грiха».

⁹Бла­женство це належить до обрiзан­ня чи до необрiзання? Ми говоримо, що Авраамовi вiра зарахована в праведнiсть.

¹⁰Коли зарахована? Пiсля обрiзання чи до обрiзання? Hе пiсля обрiзання, а до обрiзання.

¹¹I знак обрiзання вiн одержав як печать праведнос­ти через вiру, яку мав пiд час не­обрiзання, щоб стати отцем усiх вiруючих у необрiзанні, щоб i їм бу­ла зарахована праведнiсть‚

¹²i отцем обрiзаних, що не тільки прийняли обрiзання‚ але і ходять по слiдах вiри отця нашого Авраама, яку вiн мав ще в необрi­зання.

¹³Бо не законом була даро­вана Авраамовi‚ чи нащадкам його‚ обiтниця — бути спадкоємцем свiту, але праведнiстю вiри.

¹⁴Коли спадкоємцями є тi, що стверджуються законом, то дарем­на вiра, обiтниця недiюча;

¹⁵бо закон викликає гнiв, тому що, де нема закону, нема i злочину.

¹⁶От­же, по вiрi, щоб було з ласки, щоб обiтниця була непорушна для всiх, не тiльки за законом, а й за вiрою нащадкiв Авраама, який є отцем усiм нам,

¹⁷як написано: «Я настановив тебе отцем багатьох народiв» — перед Богом, Якому вiн повiрив, Який оживляє мертвих i називає неiснуюче як iснуюче.

¹⁸Вiн, всупереч надiї, увiрував‚ що стане отцем багатьох народiв, за сказаним: «Таке численне буде сíм’я твоє».

¹⁹I не знемiг у вiрі, і не вважав свого тiла, майже сто­рiчного, за вже змертвiле, i утроби Сариної за омертвiлу;

²⁰не засумнівався в обiтницi Божiй невi­рою, але зміцнився у вiрi, вiддав­ши славу Боговi‚

²¹i був цiлком упевнений, що Вiн має силу i виконати обiцяне.

²²Тому i зараховано йому у праведнiсть.

²³Та не про нього одного написано, що зараховано йому,

²⁴але й стосовно нас; буде зараховано i нам, вiруючим у Того, Хто воскресив iз мертвих Iсуса Христа, Господа нашого,

²⁵Який був виданий за грiхи нашi i воскрес для виправдання нашого.