Romans 15— 2004

¹Ми, сильнi, повиннi терпi­ти немочi безсилих‚ а не собi догоджати.

²Кожен з нас повинен догоджати ближньому на благо, для повчання.

³Бо й Христос не Собi догоджав, але, як написано: «Лихослiв’я тих, що лихословили Тебе, впали на Мене».

⁴А все, що написано було ранiше, написа­но нам на повчання, щоб ми тер­пiнням i втiшанням з Писання зберiгали надiю.

⁵Бог же терпiння i втiшення нехай дарує вам бути в однодумствi мiж собою, за вченням Христа Iсуса,

⁶щоб ви однодушно, єдиними устами славили Бога i Отця Господа нашого Iсуса Христа.

⁷Тому приймайте один од­ного, як i Христос прийняв вас до слави Божої.

⁸Говорю ж, що Iсус Христос став служителем для обрiзаних — заради iстини Божої, щоб викона­ти обiтницi отцям,

⁹а для язич­ни­кiв — з милости, щоб славили Бога, як написано: «За те буду сла­­вити Тебе, Господи, мiж язичниками i буду спiвати iменi Твоєму».

¹⁰I ще сказано: «Звеселiться, язич­ники, з народом Його».

¹¹I ще: «Хва­лiть Господа, всi язичники, i прославляйте Його, усi народи».

¹²Iсая також говорить: «Буде ко­рiнь Ієсе­їв, що постане володiти на­родами; на Hього язичники надiятися будуть».

¹³Hехай же Бог надiї на­пов­нить вас усякою радiс­тю i ми­ром у вiрi, щоб ви, силою Ду­­ха Святого, збагатилися надiєю.

¹⁴I сам я певний за вас, браття мої, що i ви повнi доброти i всякого пiзнання i можете настановляти один одного;

¹⁵але писав вам, браття, з деякою смiливiстю, почасти нiби для нагадування вам, за даною менi вiд Бога благодаттю

¹⁶бути служителем Iсуса Христа у язичникiв i виконувати священнодiйство благовiстя Божого, щоб ця жертва язичникiв, освячена Духом Святим, була благоприємна Боговi.

¹⁷Отже, я можу похвалитися в Христi Iсусi в тому, що стосується Бога,

¹⁸бо не смію сказати що-небудь таке, чого не створив Христос через мене, в пiд­кореннi язичникiв вiрi, словом i дiлом,

¹⁹силою знамень i чудес, си­лою Духа Божого, так що благовiстя Христове розповсюджено мною вiд Єрусалима до Iллiрика.

²⁰Притому я намагався проповi­дувати не там, де вже було вiдоме iм’я Христове, щоб не будувати на чужiй основi,

²¹але як написано: «Кому не звiщалося про Нього, побачать, i тi, що не чули, дiзна­ються».

²²Саме це багато разiв i перешкоджало менi прийти до вас.

²³Тепер же, не маючи такого мiсця в цих країнах, але з давнiх лiт маючи бажання прийти до вас,

²⁴як тiльки вирушу в дорогу до Iспанiї, прийду до вас. Бо маю на­дiю, що, проходячи, побачусь iз вами i що ви проведете мене туди пiсля того, як я натiшусь, хоча б почасти, спiлкуванням з вами.

²⁵А тепер я йду до Єрусалима, щоб послужити святим,

²⁶бо Македонiя i Ахайя стараються зi­брати деяке подаяння для бiдних мiж святими в Єрусалимi.

²⁷Стараються, але й боржники вони перед ними. Бо коли язичники стали учасниками в їхньому духовному, то повиннi i їм послужи­ти в тiлесному.

²⁸Виконавши це i вручивши їм цей плiд, я вирушу через вашi мiсця до Iспанiї

²⁹i пев­ний, що коли прийду до вас, то прийду з повним благословенням благовiстя Христового.

³⁰Тим часом благаю вас, браття, Господом нашим Iсусом Хрис­том i любов’ю Духа, допомагати мені в молитвах за мене до Бога,

³¹щоб позбутися менi невiруючих у Юдеї i щоб служiння моє для Єрусалима було приємне святим,

³²щоб менi з радiстю прийти до вас з волі Божої i заспокоїтися з вами.

³³Hехай же Бог миру буде з усiма вами. Амiнь.