Psalms 150
1 [ Псалом Давида на поєдинок з Голіафом У євреїв цього псалма нема: він перекладений з грецької. Я був найменшим серед братів моїх і наймолодшим у домі батька мого; пас овець батька мого.
2 Руки мої зробили орган, пальці мої настроювали псалтир.
3 І хто сповістить Господу моєму? Сам Господь, Сам почув.
4 Він послав ангела Свого і взяв мене від овець батька мого, і помазав мене єлеєм помазання Свого.
5 Брати мої прекрасні і великі, але Господь не благозволив обрати з них.
6 Я вийшов назустріч іноплеміннику, і він прокляв мене ідолами своїми.
7 Але я, вихопивши у нього меч, обезглавив його і звільнив від ганьблення синів Ізраїлевих.]
8 Псалом Асафа. Який милостивий Бог Ізраїлів до народу Свого, до чистих серцем!
9 Мої ж мало не похитнулися ноги, мало не посковзнулися стопи мої.
10 Я позаздрив безумним, бачивши добробут беззаконних.
11 Бо нема їм страждання, й до смерти їхньої міцні сили їхні.
12 У трудах людських їх нема, і не знають вони людської біди.
13 Тому-то гордість підняла їхню пихатість, і, як в одежу, одягаються вони у неправду та нечестя свої.
14 Пливе, наче олива, неправда їхня, живуть за похотями свого серця.
15 З усього глузують, зневажливо говорять про Бога, звисока розмовляють.
16 До небес підносять уста свої, і язик їхній обходить землю.
17 Тому звертаються до них люди і п’ють їхню воду повною чашею,
18 і кажуть: «Як довідається Бог? І чи знає Всевишній?»
19 І ось ці нечестивці завжди живуть у достатку і примножують багатство.
20 [І я сказав: ] «Чи не даремно я дбаю про чистоту серця і в невинності умивав руки мої;
21 віддавав себе під удари щодня і щоранку себе осуджував?»
22 Але коли б я сказав: «Буду і я так жити», то я став би зрадником перед родом синів Твоїх.
23 І я став думати, як би мені все це зрозуміти, але тяжким було це в очах моїх.
24 Аж поки не ввійшов я у святиню Божу та не зрозумів кінця їхнього.
25 Дійсно, на слизькій дорозі поставив Ти їх, над прірвою стоять вони.
26 Як несподівано прийшли вони до занепаду! Щезли, погинули за беззаконня свої.
27 Як щезає сон того, хто прокинувся, так Ти, Господи, розбудивши їх, знищив помисли їхні у місті Твоїм.
28 Коли хвилювалося серце моє і боліла душа моя,
29 я був нерозумним, я як тварина був перед Тобою.
30 Але я завжди з Тобою, Ти тримаєш мене за праву руку мою.
31 Ти порадою Твоєю провадиш мене, і до слави Твоєї Ти приймеш мене.
32 Хто бо для мене є на небі? І чого без Тебе бажати мені на землі?
33 Знемагають серце моє і тіло моє за Тобою, Боже серця мого і доле моя, Боже, навіки.
34 Бо ось ті, що віддалили себе від Тебе, гинуть. Ти знищуєш кожного, хто відступає від Тебе.
35 А мені найкраще прихилятися до Бога, покладати на Господа надію мою, сповіщати про всі діла Твої в Церкві Твоїй [у вратах дочки Сионової].