1[ Псалом Давида на поєдинок з Голіафом У євреїв цього псалма нема: він перекладений з грецької. Я був найменшим серед братів моїх і наймолодшим у домі батька мого; пас овець батька мого.
2Руки мої зробили орган, пальці мої настроювали псалтир.
3І хто сповістить Господу моєму? Сам Господь, Сам почув.
4Він послав ангела Свого і взяв мене від овець батька мого, і помазав мене єлеєм помазання Свого.
5Брати мої прекрасні і великі, але Господь не благозволив обрати з них.
6Я вийшов назустріч іноплеміннику, і він прокляв мене ідолами своїми.
7Але я, вихопивши у нього меч, обезглавив його і звільнив від ганьблення синів Ізраїлевих.]
8Псалом Асафа. Який милостивий Бог Ізраїлів до народу Свого, до чистих серцем!
9Мої ж мало не похитнулися ноги, мало не посковзнулися стопи мої.
10Я позаздрив безумним, бачивши добробут беззаконних.
11Бо нема їм страждання, й до смерти їхньої міцні сили їхні.
12У трудах людських їх нема, і не знають вони людської біди.
13Тому-то гордість підняла їхню пихатість, і, як в одежу, одягаються вони у неправду та нечестя свої.
14Пливе, наче олива, неправда їхня, живуть за похотями свого серця.
15З усього глузують, зневажливо говорять про Бога, звисока розмовляють.
16До небес підносять уста свої, і язик їхній обходить землю.
17Тому звертаються до них люди і п’ють їхню воду повною чашею,
18і кажуть: «Як довідається Бог? І чи знає Всевишній?»
19І ось ці нечестивці завжди живуть у достатку і примножують багатство.
20[І я сказав: ] «Чи не даремно я дбаю про чистоту серця і в невинності умивав руки мої;
21віддавав себе під удари щодня і щоранку себе осуджував?»
22Але коли б я сказав: «Буду і я так жити», то я став би зрадником перед родом синів Твоїх.
23І я став думати, як би мені все це зрозуміти, але тяжким було це в очах моїх.
24Аж поки не ввійшов я у святиню Божу та не зрозумів кінця їхнього.
25Дійсно, на слизькій дорозі поставив Ти їх, над прірвою стоять вони.
26Як несподівано прийшли вони до занепаду! Щезли, погинули за беззаконня свої.
27Як щезає сон того, хто прокинувся, так Ти, Господи, розбудивши їх, знищив помисли їхні у місті Твоїм.
28Коли хвилювалося серце моє і боліла душа моя,
29я був нерозумним, я як тварина був перед Тобою.
30Але я завжди з Тобою, Ти тримаєш мене за праву руку мою.
31Ти порадою Твоєю провадиш мене, і до слави Твоєї Ти приймеш мене.
32Хто бо для мене є на небі? І чого без Тебе бажати мені на землі?
33Знемагають серце моє і тіло моє за Тобою, Боже серця мого і доле моя, Боже, навіки.
34Бо ось ті, що віддалили себе від Тебе, гинуть. Ти знищуєш кожного, хто відступає від Тебе.
35А мені найкраще прихилятися до Бога, покладати на Господа надію мою, сповіщати про всі діла Твої в Церкві Твоїй [у вратах дочки Сионової].