1Повчання Давида. Молитва його, коли він був у печері. Голосом моїм до Господа взиваю: голосом моїм до Господа молюся.
2Розповім Йому всі печалі мої, і скорботу мою Йому сповіщу.
3Коли знемагав у мені дух мій, Ти знав стежки мої. На дорозі, де ходив я, поставили сіть на мене.
4Дивився я навкруги — і ніхто не впізнавав мене. Не стало захисту, і ніхто не дбав про душу мою.
5Я до Тебе взивав, Господи, й казав: Ти — надія моя і доля моя на землі живих.
6Вислухай моління моє, бо я дуже знесилений; спаси мене від гонителів моїх, бо вони сильніші за мене.
7Виведи з темниці душу мою, щоб славити ім’я Твоє. На мене чекають праведники, поки явиш мені милість Твою.