1Сину мій! дослухайся до мудрости моєї, і прихили вухо твоє до розуму мого,
2щоб дотриматися розсудливости, і щоб вуста твої зберегли знання. [Не слухай улесливої жінки;]
3тому що мед виливають вуста чужої дружини, і м’якша за єлей мова її;
4але наслідки від неї гіркі, як полинь, гострі, як меч двогострий;
5ноги її сходять до смерти, стопи її досягають пекла.
6Якби ти захотів осягнути стежку життя її, то путі її непостійні, і ти не узнаєш їх.
7Отже, діти, слухайте мене і не відступайте від слів уст моїх.
8Тримай далі від неї путь твою і не підходь близько до дверей дому її,
9щоб здоров’я твого не віддати іншим і років твоїх мучителеві;
10щоб не насичувалися силою твоєю чужі, і труди твої не були для чужого дому.
11І ти будеш стогнати після, коли плоть твоя і тіло твоє будуть виснажені, —
12і скажеш: «навіщо я ненавидів наставляння, і серце моє зневажало викривання,
13і я не слухав голоси вчителів моїх, не прихиляв вуха мого до наставників моїх:
14ледь не впав я у всяке зло серед зібрання і суспільства!»
15Пий воду з твоєї водойми і ту, яка тече з твого колодязя.
16Нехай [не] розливаються джерела твої по вулиці, потоки вод — по площах;
17нехай вони будуть належати тобі одному, а не чужим з тобою.
18Джерело твоє нехай буде благословенним; і утішайся дружиною юности твоєї,
19улюбленою ланню і прекрасною сарною: груди її нехай напувають тебе повсякчас, любов’ю її насолоджуйся постійно.
20І для чого тобі, сину мій, захоплюватися сторонньою й обіймати груди чужої?
21Бо перед очима Господа путі людини, і Він вимірює всі стежки її.
22Беззаконного уловлюють власні беззаконня його, і в кайданах гріха свого він утримується:
23він помирає без наставляння, і від великого безумства свого губиться.