1Слова Агура, сина Іакеєвого. Натхненні слова, які сказав цей чоловік Іфиїлу, Іфиїлу й Укалу:
2справді, я більший невіглас, ніж будь-хто з людей, і розуму людського немає у мене,
3і не навчився я мудрости, і пізнання святих не маю.
4Хто піднімався на небо і сходив? хто зібрав вітер у пригорщі свої? хто зав’язав воду в одяг? хто поставив усі межі землі? яке ім’я йому? і яке ім’я синові його? чи знаєш?
5Усяке слово Бога чисте; Він — щит тим, хто уповає на Нього.
6Не додавай до слів Його, щоб Він не викрив тебе, і ти не виявився неправдомовцем.
7Дві речі я прошу в Тебе, не відмов мені, перше ніж я помру:
8суєту і неправду віддали від мене, убогости і багатства не давай мені, годуй мене насущним хлібом,
9щоб, переситившись, я не зрікся Тебе і не сказав: «хто Господь?» і щоб, зубожівши, не став красти і вживати ім’я Бога мого марно.
10Не лихослов раба перед господарем його, щоб він не прокляв тебе, і ти не залишився винним.
11Є рід, який проклинає батька свого і не благословляє матері своєї.
12Є рід, який чистий в очах своїх, тоді як не омитий від нечистот своїх.
13Є рід — о, які зарозумілі очі його, і як підняті вії його!
14Є рід, у якого зуби — мечі, і щелепи — ножі, щоб пожирати бідних на землі й убогих між людьми.
15У ненаситності дві дочки: «давай, давай!» Ось три невситимих, і чотири, які не скажуть: «достатньо!»
16Пекло й утроба безплідна, земля, що не насичується водою, і вогонь, що не говорить: «досить!»
17Око, що насміхається з батька і нехтує покірністю до матері, виклюють ворони дольні, і пожеруть пташенята орлині!
18Три речі незбагненні для мене, і чотирьох я не розумію:
19путі орла на небі, путі змія на скелі, путі корабля серед моря і путі чоловіка до дівчини.
20Така путь і дружини перелюбної; поїла й обтерла рот свій, і говорить: «я нічого поганого не зробила».
21Від трьох трясеться земля, чотирьох вона не може носити:
22раба, коли він стає царем; нерозумного, коли він досита їсть хліб;
23ганебну жінку, коли вона виходить заміж, і служницю, коли вона займає місце пані своєї.
24Ось чотири малих на землі, але вони мудріші за мудрих:
25мурахи — народ несильний, але влітку заготовляють їжу свою;
26гірські миші — народ слабкий, але ставлять доми свої на скелі;
27у сарани немає царя, але виступає уся вона струнко;
28павук лапками чіпляється, але буває у царських чертогах.
29Ось троє мають струнку ходу, і четверо струнко виступають:
30лев, силач між звірами, не посторониться ні перед ким;
31кінь і козел, [проводир стада,] і цар серед народу свого.
32Якщо ти у зарозумілості своїй зробив дурість і помислив зле, то поклади руку на вуста;
33тому що, як збивання молока робить масло, поштовх у ніс викликає кров, так і пробудження гніву чинить сварку.