1І підняла вся громада крик, і плакав народ в [усю] ту ніч;
2і нарікали на Мойсея та Аарона всі сини Ізраїлеві, і вся громада сказала їм: о, якби ми померли в землі Єгипетській, або померли б у пустелі цій!
3і для чого Господь веде нас у землю цю, щоб ми впали від меча? дружини наші і діти наші дістануться у здобич ворогам; чи не краще нам повернутися в Єгипет?
4І сказали одне одному: поставимо собі начальника і повернемося в Єгипет.
5І впали Мойсей й Аарон на обличчя свої перед всім зібранням громади синів Ізраїлевих.
6І Ісус, син Навина, і Халев, син Ієфонніїн, з тих, які оглядали землю, роздерли одяг свій
7і сказали всій громаді синів Ізраїлевих: земля, яку ми проходили для огляду, дуже, дуже добра;
8якщо Господь милостивий до нас, то введе нас у землю цю і дасть нам її — цю землю, в якій тече молоко і мед;
9тільки проти Господа не повставайте і не бійтеся народу землі цієї; бо він дістанеться нам на поживу: захисту в них не стало, а з нами Господь; не бійтесь їх.
10І сказала вся громада: побити їх камінням! Але слава Господня явилася [у хмарі] у скинії зібрання всім синам Ізраїлевим.
11І сказав Господь Мойсеєві: доки буде дратувати Мене народ цей? і доки буде він не вірити Мені при всіх знаменнях, які Я робив серед нього?
12вражу його пошестю і знищу його і породжу від тебе [і від дому батька твого] народ численніший і сильніший за нього.
13Але Мойсей сказав Господу: почують єгиптяни, з середовища яких Ти вивів силою Твоєю народ цей,
14і скажуть жителям землі цієї, які чули, що Ти, Господь, знаходишся серед народу цього, і що Ти, Господь, даєш їм бачити Себе лицем до лиця, і хмара Твоя стоїть над ними, і Ти йдеш перед ними вдень у стовпі хмарному, а вночі в стовпі вогненному;
15і якщо Ти знищиш народ цей, як одну людину, то народи, які чули славу Твою, скажуть:
16Господь не міг ввести народ цей у землю, яку Він із клятвою обіцяв йому, а тому й знищив його в пустелі.
17Отже, нехай звеличиться сила Господня, як Ти сказав, говорячи:
18Господь довготерпеливий і многомилостивий [і істинний], Який прощає беззаконня і провини [і гріхи], і Який не залишає без покарання, але карає беззаконня батьків на дітях до третього і четвертого роду.
19Прости гріх народу цьому з великої милости Твоєї, як Ти прощав народ цей від Єгипту до цього.
20І сказав Господь [Мойсеєві]: прощаю за словом твоїм;
21але живий Я, [і завжди живе ім’я Моє,] і славою Господньою повна вся земля:
22усі, які бачили славу Мою і знамення Мої, зроблені Мною в Єгипті й у пустелі, і спокушали Мене вже десять разів і не слухали голосу Мого,
23не побачать землі, яку Я з клятвою обіцяв батькам їх; [тільки дітям їх, що тут зі Мною, що не знають, що добро, що зло, усім малолітнім, хто нічого не розуміє, їм дам землю, а] усі, що дратували Мене, не побачать її;
24але раба Мого, Халева, за те, що в ньому був інший дух, і він повністю підкорювався Мені, введу в землю, в яку він ходив, і сім’я його успадкує її;
25амаликитяни і хананеї живуть у долині; завтра поверніться і йдіть у пустелю до Червоного моря.
26І сказав Господь Мойсеєві й Аарону, говорячи:
27доки злій громаді цій нарікати на Мене? ремство синів Ізраїлевих, яким вони нарікають на Мене, Я чую.
28Скажи їм: живу Я, говорить Господь: як говорили ви вголос Мені, так і зроблю вам;
29у пустелі цій упадуть тіла ваші, й усі ви пораховані, скільки вас за кількістю, від двадцяти років і вище, які нарікали на Мене,
30не ввійдете в землю, на якій Я, піднявши руку Мою, клявся оселити вас, крім Халева, сина Ієфонніїного, та Ісуса, сина Навина;
31дітей ваших, про яких ви говорили, що вони дістануться у здобич ворогам, Я введу туди, і вони пізнають землю, яку ви знехтували,
32а ваші трупи упадуть у пустелі цій;
33а сини ваші будуть кочувати в пустелі сорок років, і будуть нести покарання за блудодійство ваше, доки не загинуть усі тіла ваші в пустелі;
34за числом сорока днів, в які ви оглядали землю, ви понесете покарання за гріхи ваші сорок років, рік за день, щоб ви пізнали, що означає бути залишеним Мною.
35Я, Господь, говорю, і так і зроблю з усією цією злою громадою, що повстала проти Мене: в пустелі цій усі вони загинуть і перемруть.
36І ті, яких посилав Мойсей для огляду землі, і які, повернувшись, підбурили проти нього всю цю громаду, розпускаючи злі чутки про землю,
37ці, що розпустили злі чутки про землю, померли, будучи ураженими перед Господом;
38тільки Ісус, син Навина, і Халев, син Ієфонніїн, залишилися живими з тих мужів, які ходили оглядати землю.
39І сказав Мойсей слова ці перед усіма синами Ізраїлевими, і народ дуже засмутився.
40І, вставши рано-вранці, пішли на вершину гори, говорячи: ось, ми підемо на те місце, про яке сказав Господь, бо ми згрішили.
41Мойсей сказав: для чого ви переступаєте повеління Господні? це буде безуспішно;
42не ходіть, бо немає серед вас Господа, щоб не уразили вас вороги ваші;
43бо амаликитяни і хананеї там перед вами, і ви впадете від меча, тому що ви відступили від Господа, і не буде з вами Господа.
44Але вони наважилися піднятися на вершину гори; ковчег же завіту Господнього і Мойсей не залишали стану.
45І зійшли амаликитяни і хананеї, що живуть на горі тій, і розбили їх, і гнали їх до Хорми, [і повернулися в стан.]