1Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старійшини людські зібрали раду на Ісуса, щоб убити Його.
2І, зв’язавши Його, відвели і видали Його Понтію Пилату, правителю.
3Тоді Іуда, що зрадив Його, побачивши, що Він засуджений, і розкаявшись, повернув тридцять срібників первосвященикам та старійшинам,
4кажучи: згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали йому: що нам до того? Гляди сам.
5І, кинувши срібники в храмі, він вийшов, пішов і удавився.
6Первосвященики ж, взявши срібники, сказали: не дозволено класти їх у скарбницю церковну, тому що це ціна крови.
7І, скликавши раду, купили за них землю гончареву для погребіння подорожніх.
8Тому і зветься земля та «землею крови» до цього дня.
9Тоді збулося сказане пророком Єремією, який говорить: і взяли тридцять срібників, ціну Оціненого, Якого оцінили сини Ізраїля,
10і дали їх за землю гончареву, як сказав мені Господь.
11Ісус же став перед правителем. І питав Його правитель: Ти Цар Юдейський? Ісус сказав йому: ти говориш.
12І коли звинувачували Його первосвященики і старійшини, Він нічого не відповідав.
13Тоді говорить Йому Пилат: чи не чуєш, скільки свідчать проти Тебе?
14І не відповідав йому ні на жодне слово, так що правитель вельми дивувався.
15На свято ж Пасхи правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого хотіли.
16Був тоді у них відомий в’язень, званий Вараввою.
17Отже, коли вони зібралися, Пилат сказав їм: кого хочете, щоб я відпустив вам — Варавву чи Ісуса, названого Христом?
18Бо знав, що видали Його через заздрощі.
19Коли ж він сидів на судилищі, жінка його послала йому сказати: не роби нічого Праведникові Тому, бо я багато потерпіла сьогодні уві сні через Нього.
20Але первосвященики і старійшини підмовили народ просити за Варавву, а Ісуса погубити.
21Тоді правитель спитав їх: кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву.
22Пилат говорить їм: що ж мені робити з Ісусом, нареченим Христом? Кажуть йому всі: хай буде розіп’ятий.
23Правитель сказав: яке ж зло вчинив Він? Та вони ще дужче кричали: нехай буде розіп’ятий.
24Пилат, побачивши, що ніщо не допомагає, а заворушення зростає, взяв води, і вмив руки перед народом, і сказав: не винний я в крові Праведника Цього; дивіться ви.
25Увесь народ, відповідаючи, сказав: кров Його на нас і на дітях наших.
26Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття.
27Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до преторії, зібрали на Нього багато воїнів
28і, роздягнувши Його, наділи на Нього багряницю;
29і, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і дали Йому в праву руку тростину; і, стаючи перед Ним на коліна, глузували з Нього, кажучи: радуйся, Царю Юдейський!
30І плювали на Нього, і, взявши тростину, били Його по голові.
31А коли наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю і вдягли Його в одяг Його й повели на розп’яття.
32Виходячи, вони зустріли одного чоловіка киринейського на ім’я Симон; і примусили цього нести хрест Його.
33І коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що значить Лобне місце,
34дали Йому пити оцет, змішаний з жовчю; і, покуштувавши, не схотів пити.
35Ті ж, що розіп’яли Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб;
36І, сидячи, стерегли Його там.
37І поставили над головою Його напис провини Його: Цей є Ісус, Цар Юдейський.
38Тоді розіп’яли з Ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.
39Ті, що проходили мимо, лихословили на Нього, киваючи головами своїми
40і кажучи: Ти, Який руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого; якщо Ти Син Божий, зійди з хреста.
41Так само і первосвященики з книжниками та старійшинами і фарисеями, глузуючи, говорили:
42інших спасав, а Себе Самого не може спасти; якщо Він Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в Нього;
43уповав на Бога, нехай тепер порятує Його, якщо Він угодний Йому. Бо Він казав: Я — Син Божий.
44Також і розбійники, розіп’яті з Ним, ганьбили Його.
45З шостої ж години настала темрява по всій землі до години дев’ятої.
46А близько дев’ятої години Ісус викрикнув гучним голосом: Ілі, Ілі! Лама савахфані! Що значить: Боже Мій, Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув?
47Деякі з тих, що стояли там, почувши це, говорили: Він кличе Іллю.
48І зараз же один з них побіг, взяв губку, намочив оцтом і, настромивши на тростину, давав Йому пити.
49А інші говорили: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля спасти Його.
50Ісус же, знову скрикнувши гучним голосом, віддав дух.
51І ось завіса храму роздерлася надвоє, зверху донизу;
52і земля потряслась; і каміння порозпадалось; і гроби розкрились; і багато тіл померлих святих воскресли
53і, вийшовши з гробів після воскресіння Його, ввійшли у святе місто і явилися багатьом.
54Сотник же і ті, що стерегли з ним Ісуса, побачивши землетрус і все, що сталося, злякались дуже і говорили: воістину Він був Син Божий.
55Там було також багато жінок, що дивилися здалеку; вони йшли за Ісусом з Галилеї, слугуючи Йому;
56між ними були Марія Магдалина і Марія, мати Якова та Іосії, і мати синів Зеведеєвих.
57Коли ж настав вечір, прийшов багатий чоловік з Аримафеї на ім’я Йосиф, який також вчився в Ісуса.
58Він, прийшовши до Пилата, просив тіло Ісуса. Тоді Пилат звелів віддати тіло.
59І, взявши тіло, Йосиф обгорнув чистою плащаницею
60і поклав Його в новому своєму гробі, який він витесав у скелі, і, приваливши великий камінь до дверей гробу, відійшов.
61Були ж там Марія Магдалина й інша Марія, які сиділи навпроти гробу.
62Наступного ранку, що після п’ятниці, зійшлися первосвященики і фарисеї до Пилата
63і говорили: правителю! Ми згадали, що той обманщик, коли ще був живий, сказав: через три дні воскресну.
64То звели охороняти гріб до третього дня, щоб ученики Його, прийшовши вночі, не вкрали Його і не сказали народові: воскрес з мертвих; і буде останній обман гірше першого.
65Пилат сказав їм: маєте сторожу; підіть, охороняйте, як знаєте.
66Вони пішли і поставили біля гробу сторожу і наклали на камінь печать.