1Коли Ісус скінчив усі ці слова, то сказав ученикам Своїм:
2ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський виданий буде на розп’яття.
3Тоді зібралися первосвященики, і книжники, і старійшини народу у дворі первосвященика на ім’я Каяфа,
4і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити.
5Але говорили: тільки не у свято, щоб не було заворушення в народі.
6Коли ж Ісус був у Вифанії, в домі Симона прокаженого,
7підійшла до Нього жінка з посудиною дорогоцінного мира і зливала Йому, що возлежав, на голову.
8Побачивши це, ученики Його ремствували і говорили: для чого таке марнотратство?
9Бо можна було б це миро продати за велику ціну і роздати вбогим.
10Ісус же, зрозумівши це, сказав їм: навіщо бентежите жінку? Вона добре діло зробила для Мене.
11Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте.
12Зливши миро це на тіло Моє, до погребіння Мене приготувала.
13Істинно кажу вам: де тільки буде проповідане Євангеліє це по всьому світу, сказано буде про те, що вона зробила, в пам’ять її.
14Тоді один з дванадцятьох, званий Іудою Іскаріотом, пішов до первосвящеників
15і сказав: що хочете дати мені, — і я вам видам Його? Вони запропонували йому тридцять срібників.
16І відтоді він шукав нагоди, щоб видати Його.
17Першого ж дня опрісноків ученики приступили до Ісуса і сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували Тобі їсти паску?
18Він сказав: підіть у місто до такого-то і скажіть йому: Учитель говорить: час Мій близько; у тебе справлю Пасху з учениками Моїми.
19Ученики зробили, як звелів їм Ісус, і приготували паску.
20Коли ж настав вечір, Він возліг з дванадцятьма учениками.
21І коли вони їли, сказав: істинно кажу вам, що один з вас зрадить Мене.
22Вони дуже засмутились і почали говорити Йому, кожен з них: чи не я, Господи?
23Він же сказав у відповідь: хто вмочить зі Мною руку в блюдо, той зрадить Мене.
24Син же Людський іде, як писано про Нього, але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій.
25При цьому Іуда, що зрадив Його, сказав: чи не я, Учителю? Ісус говорить йому: ти сказав.
26І коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав і, роздаючи ученикам, сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє.
27І, взявши чашу та воздавши хвалу, подав їм і сказав: пийте з неї всі,
28бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.
29Кажу ж вам, що віднині не буду пити від цього плоду виноградного до того дня, коли питиму з вами його новим у Царстві Отця Мого.
30І, проспівавши, пішли на гору Елеонську.
31Тоді говорить їм Ісус: всі ви спокуситеся через Мене в цю ніч, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці отари.
32По воскресінні ж Моїм випереджу вас у Галилеї.
33Петро сказав Йому у відповідь: якщо і всі спокусяться Тобою, то я ніколи не спокушусь.
34Ісус сказав йому: істинно кажу тобі, що в цю ніч, перше ніж проспіває півень, ти тричі зречешся Мене.
35Говорить Йому Петро: хоч би мені довелось і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Подібне говорили і всі ученики.
36Потім приходить з ними Ісус у місцевість, що зветься Гефсиманією, і говорить ученикам: посидьте тут, поки Я піду та помолюся там.
37І, взявши з Собою Петра і обох синів Зеведеєвих, почав сумувати й тужити.
38Тоді говорить їм Ісус: сумна душа Моя смертельно; почекайте тут і пильнуйте зі Мною.
39І, відійшовши трохи, упав Він долілиць, молився і говорив: Отче Мій! Якщо можливо, нехай обійде Мене чаша ця; втім, не як Я хочу, а як Ти.
40І приходить до учеників, і знаходить їх сплячими, і говорить Петрові: то не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною?
41Пильнуйте й моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна.
42Знову відійшовши, вдруге молився, кажучи: Отче Мій! Якщо не може чаша ця обминути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя.
43І, прийшовши, знаходить їх знову сплячими, бо в них очі обважніли.
44І, залишивши їх, знову відійшов і помолився втретє, сказавши те саме слово.
45Тоді приходить до учеників Своїх і говорить їм: ви все ще спите і відпочиваєте; ось наблизився час, і Син Людський видається в руки грішників.
46Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто зраджує Мене.
47І, коли Він ще говорив, ось прийшов Іуда, один з дванадцятьох, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвящеників і старійшин людських.
48Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є, беріть Його.
49І, відразу ж підійшовши до Ісуса, сказав: радуйся, Учителю! І поцілував Його.
50Ісус же сказав йому: друже, для чого ти прийшов? Тоді підійшли, наклали руки на Ісуса і взяли Його.
51І ось один з тих, що були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив меч свій і, вдаривши раба первосвященика, відсік йому вухо.
52Тоді Ісус говорить йому: поверни меч твій на його місце, бо всі, хто візьме меч, від меча і загинуть;
53чи думаєш, що Я не можу тепер ублагати Отця Мого, і Він дасть Мені більш як дванадцять легіонів ангелів?
54Як же тоді збудуться Писання, що так повинно бути?
55Тоді сказав Ісус до народу: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб узяти Мене; кожного дня сидів Я з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене.
56Це ж усе сталося, щоб збулися Писання пророків. Тоді всі ученики, покинувши Його, розбіглися.
57А воїни, які взяли Ісуса, повели Його до Каяфи, первосвященика, де зібралися книжники і старійшини.
58Петро ж ішов за Ним здаля, до двору первосвященика; і, ввійшовши всередину, сів із слугами, щоб бачити кінець.
59Первосвященики і старійшини, і весь синедріон шукали лжесвідчення проти Ісуса, щоб убити Його,
60і не знаходили; і, хоч багато лжесвідків приходило, не знайшли. Але, наостанок, прийшли два лжесвідки
61і сказали: Він говорив: можу зруйнувати храм Божий і за три дні збудувати його.
62І, вставши, первосвященик сказав Йому: чому ж нічого не відповідаєш, що вони проти Тебе свідчать?
63Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: заклинаю Тебе Богом Живим, скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий?
64Ісус говорить йому: ти сказав; але скажу вам: віднині побачите Сина Людського, Який сидить праворуч Сили і гряде на хмарах небесних.
65Тоді первосвященик роздер одяг свій і сказав: Він богохульствує! Навіщо нам ще свідки? Ось тільки що ви чули хулу Його!
66Як вам здається? Вони ж сказали у відповідь: повинен смерті.
67Тоді плювали Йому в лице і знущалися з Нього, а деякі били Його по щоках
68і говорили: проречи нам, Христе, хто вдарив Тебе?
69Петро ж сидів у дворі. І підійшла до нього одна служниця і сказала: і ти був з Ісусом Галилейським.
70Він же відрікся перед усіма, кажучи: не знаю, що ти говориш.
71Коли ж він виходив за ворота, побачила його інша і говорить тим, що були там: і цей був з Ісусом Назореєм.
72І він знову відрікся з клятвою: не знаю Цього Чоловіка.
73Трохи згодом підійшли ті, що стояли там, і сказали Петрові: справді і ти з них, бо і мова твоя викриває тебе.
74Тоді він почав божитися й клястися, що не знає Цього Чоловіка. І раптом заспівав півень.
75І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перше ніж проспіває півень, тричі зречешся Мене! І, вийшовши геть, плакав гірко.