1Рано-вранці первосвященики зі старійшинами та книжниками і весь синедріон негайно зібрали раду і, зв’язавши Ісуса, відвели і видали Пилатові.
2Пилат спитав Його: Ти Цар Юдейський? Він же сказав йому у відповідь: ти говориш.
3І первосвященики звинувачували Його багато в чому.
4Пилат же знову спитав Його: Ти нічого не відповідаєш, бачиш, як багато звинувачень проти Тебе?
5Але Ісус і на це нічого не відповів, так що Пилат дивувався.
6На всяке ж свято він відпускав їм одного в’язня, за якого вони просили.
7Тоді був у темниці один на ім’я Варавва, із своїми спільниками, які під час бунту вчинили вбивство.
8І народ почав кричати і просити Пилата про те, що він завжди робив для них.
9Він сказав їм у відповідь: чи хочете, відпущу вам Царя Юдейського?
10Бо знав, що це через заздрість видали Його первосвященики.
11Та первосвященики підмовили народ просити, щоб краще відпустив їм Варавву.
12Пилат же знову сказав їм у відповідь: що ж хочете, щоб я зробив з Тим, Кого ви називаєте Царем Юдейським?
13Вони знову закричали: розіпни Його.
14Пилат сказав їм: яке ж зло зробив Він? Вони ж ще дужче закричали: розіпни Його!
15Тоді Пилат, бажаючи догодити народові, відпустив їм Варавву, а Ісуса, бивши, віддав на розп’яття.
16Воїни відвели Його всередину двору, тобто в преторію, і зібрали весь полк,
17і одягли Його в багряницю та, сплівши терновий вінець, поклали на Нього;
18і почали вітати Його: радуйся, Царю Юдейський!
19І били Його по голові тростиною, і плювали на Нього та, ставши на коліна, кланялися Йому.
20Коли ж наглумилися з Нього, зняли з Нього багряницю, одягли Його у власний одяг і повели Його, щоб розіп’яти.
21І примусили одного перехожого, який ішов з поля, якогось киринеянина Симона, батька Олександра і Руфа, нести хрест Його.
22І привели Його на місце Голгофу, що означає Лобне місце.
23І давали Йому пити вино зі смирною; але Він не прийняв.
24Ті, що розпинали Його, поділили одяг Його, кидаючи жереб, кому що взяти.
25Була третя година, і розіп’яли Його.
26І був напис провини Його: Цар Юдейський.
27З Ним розіп’яли двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч Нього.
28І збулося Писання, яке говорить: і до злочинців приєднаний.
29Ті, що проходили, лихословили на Нього, киваючи головами своїми і кажучи: гей! Ти, Який руйнуєш храм і за три дні створюєш!
30Спаси Себе Самого і зійди з хреста.
31Так само і первосвященики з книжниками, глузуючи, говорили один одному: інших спасав, а Себе не може спасти!
32Христос, Цар Ізраїлів, нехай тепер зійде з хреста, щоб ми бачили, і увіруємо. І розп’яті з Ним ганьбили Його.
33О шостій же годині настала темрява по всій землі і тривала до дев’ятої години.
34О дев’ятій годині Ісус викрикнув гучним голосом: Елоі! Елоі! Лама савахфані? — що значить: Боже Мій! Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув?
35Деякі з тих, що там стояли, почувши те, говорили: Він Іллю кличе.
36А один побіг, намочив губку оцтом i, настромивши на тростину, давав Йому пити, кажучи: стривайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти Його.
37Ісус же, скрикнувши гучним голосом, спустив дух.
38І завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху донизу.
39Сотник, який стояв навпроти Нього, побачивши, як Він, так скрикнувши, віддав дух, сказав: воістину Чоловік Цей був Син Божий.
40Були тут і жінки, які дивилися здалеку; між ними були і Марія Магдалина, і Марія, мати Якова молодшого та Іосії, і Саломія,
41які і тоді, коли Він був у Галилеї, ходили за Ним і служили Йому, і багато інших, які разом з Ним прийшли до Єрусалима.
42І настав уже вечір [бо була п’ятниця, тобто день перед суботою].
43Прийшов Йосиф із Аримафеї, поважний радник, який і сам чекав Царства Божого, і насмілився прийти до Пилата просити тіло Ісусове.
44Пилат здивувався, що Він уже помер, і, покликавши сотника, спитав його, чи давно помер.
45І, довідавшись від сотника, віддав тіло Йосифові.
46Він, купивши плащаницю і знявши Його, оповив плащаницею і поклав Його у гробі, витесаному в скелі, і привалив камінь до дверей гробу.
47Марія ж Магдалина і Марія Іосієва дивились, де Його поклали.