1Через два дні мало бути свято Пасхи і опрісноків. І шукали первосвященики і книжники, як би взяти Його хитрощами і вбити.
2Але говорили: тільки не в свято, щоб не сталося заворушення в народі.
3І коли Він був у Вифанії, в домі Симона прокаженого, і возлежав, — прийшла жінка з алавастровою посудиною мира з нарда чистого, дорогоцінного, і, розбивши посудину, злила Йому на голову.
4Деякі обурились і між собою говорили: навіщо така трата мира?
5Бо можна було б його продати більш як за триста динаріїв і роздати вбогим. І дорікали їй.
6Ісус же сказав: облиште її, навіщо її бентежите? Вона добре діло зробила для Мене.
7Бо вбогих завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро робити; Мене ж не завжди маєте.
8Вона зробила, що могла: заздалегідь помазала Моє тіло на погребіння.
9Істинно кажу вам: по всьому світу, де тільки буде проповідане це Євангеліє, буде сказано на спомин про неї і про те, що вона зробила.
10І пішов Іуда Іскаріотський, один з дванадцяти, до первосвящеників, щоб видати Його їм.
11Вони ж, почувши, зраділи і пообіцяли дати йому срібників. І він шукав, як би в слушний час видати Його.
12У перший день опрісноків, коли готували пасхальне ягня, ученики сказали Йому: де хочеш їсти паску? Ми підемо і приготуємо.
13І посилає двох з учеників Своїх, і каже їм: підіть до міста, і зустрінеться вам чоловік, який нестиме глек води; підіть за ним,
14і куди він увійде, скажіть господареві дому того, що Учитель каже — де світлиця, в якій Я споживатиму паску з Моїми учениками?
15І він покаже вам велику, прибрану і готову горницю; там приготуйте нам.
16І пішли ученики Його, і прийшли до міста, і знайшли, як сказав їм; і приготували паску.
17Як настав вечір, Він прийшов з дванадцятьма.
18І коли вони возлежали і їли, Ісус сказав: істинно кажу вам, один з вас, що їсть зі Мною, зрадить Мене.
19Вони засмутились і почали говорити Йому один за одним: чи не я? І інший: чи не я?
20Він же сказав їм у відповідь: один з дванадцяти, який умочає зі Мною в блюдо.
21Та Син Людський іде, як написано про Нього; але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій.
22І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, переламав, дав їм і сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє.
23І, взявши чашу та хвалу воздавши, подав їм; і пили з неї всі.
24І сказав їм: це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається.
25Істинно кажу вам: Я вже не питиму від плоду виноградного до того дня, коли питиму нове вино в Царстві Божому.
26І, проспівавши, пішли на гору Елеонську.
27І сказав їм Ісус: цієї ночі всі ви спокуситеся через Мене, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці.
28По воскресінні ж Моїм буду раніше за вас у Галилеї.
29Петро сказав Йому: хоч і всі спокусяться, але не я.
30І говорить йому Ісус: істинно кажу тобі, що сьогодні, цієї ночі, раніше, ніж двічі проспіває півень, ти тричі зречешся Мене.
31Він же ще більше запевняв: хоч би мені належало і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Так само і всі говорили.
32Прийшли до місця, що зветься Гефсиманія; і Він сказав ученикам Своїм: посидьте тут, поки Я помолюся.
33І взяв з Собою Петра, Якова та Іоана; і почав тужити й сумувати.
34І сказав їм: сумна душа Моя смертельно; побудьте тут і пильнуйте.
35І, трохи відійшовши, впав на землю і молився, щоб, коли можливо, минула Його година ця.
36І говорив: Авва, Отче! Все можливе для Тебе, пронеси мимо Мене чашу цю; та не чого Я хочу, а чого Ти.
37Повертається і знаходить їх сплячими, і каже Петрові: Симоне, чи ти спиш? Не міг ти пильнувати й однієї години?
38Пильнуйте і моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна.
39І знову відійшов і молився, промовивши те саме слово.
40І, повернувшись, знову знайшов їх сплячими; бо очі їхні обважніли, і вони не знали, що Йому відповідати.
41І прийшов утретє і каже їм: ви все ще спите і спочиваєте? Годі, прийшов час: Син Людський видається в руки грішників.
42Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто видає Мене.
43І зараз же, як Він ще говорив, прийшов Іуда, один з дванадцяти, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвящеників і книжників і старійшин.
44Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є; беріть Його і ведіть обережно.
45І, прийшовши, відразу підійшов до Нього і каже: Учителю! Учителю! І поцілував Його.
46А вони наклали руки свої на Нього і взяли Його.
47Один же з тих, що стояли тут, вихопив меча та вдарив раба первосвященика і відсік йому вухо.
48Тоді Ісус сказав їм: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб Мене взяти.
49Повсякдень Я бував з вами в храмі і навчав, і ви не брали Мене. Але нехай збудуться Писання.
50Тоді, залишивши Його, всі повтікали.
51Один юнак, загорнувшись покривалом на голе тіло, йшов слідом за Ним; і воїни схопили його.
52Але він, покинувши покривало, голим утік від них.
53І привели Ісуса до первосвященика; і зібрались до нього всі первосвященики, і книжники, і старійшини.
54Петро віддалік ішов слідом за Ним аж до середини двору первосвященика; і сидів зі слугами і грівся біля вогню.
55Первосвященики ж і весь синедріон шукали свідчення на Ісуса, щоб віддати Його на смерть; і не знаходили.
56Бо багато лжесвідчили на Нього, але ці свідчення не сходились.
57І деякі, вставши, лжесвідчили проти Нього і говорили:
58ми чули, як Він казав: Я зруйную храм цей рукотворний і через три дні зведу інший, нерукотворний.
59Але й таке свідчення їхнє не сходилось.
60Тоді первосвященик став посередині і спитав Ісуса: чого ж Ти нічого не відповідаєш на те, що вони проти Тебе свідчать?
61Він же мовчав і нічого не відповідав. Знову первосвященик спитав Його і сказав Йому: чи Ти Христос, Син Благословенного?
62Ісус сказав: Я! І ви побачите Сина Людського, Який сидить праворуч сили Божої і йде з хмарами небесними.
63Тоді первосвященик, розірвавши одяг свій, сказав: для чого ще нам свідки?
64Ви чули богохульство? Як вам здається? Вони ж усі засудили Його до смерти.
65І деякі почали плювати на Нього і, закриваючи Йому лице, бити Його і говорити Йому: проречи. І слуги били Його по щоках.
66Коли Петро був на подвір’ї внизу, прийшла одна із служниць первосвященика
67і, побачивши Петра, який грівся, та придивившись до нього, сказала: і ти був з Ісусом Назарянином.
68Але він відрікся, сказавши: не знаю і не розумію, що ти говориш. І вийшов геть на передній двір; і заспівав півень.
69Служниця, побачивши його знову, почала говорити присутнім, що цей з них.
70Він знову відрікся. Трохи згодом присутні знову стали говорити Петрові: та й справді ти з них, бо ти галилеянин, і мова твоя схожа.
71Він же почав божитися і клястися: не знаю Чоловіка Цього, про Якого говорите.
72Тоді вдруге заспівав півень. І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перше ніж двічі проспіває півень, ти тричі відречешся від Мене, і почав плакати.