Luke 2
1 У ті дні вийшов від кесаря Августа наказ зробити перепис по всій землі.
2 Цей перепис був перший за правління Квиринія Сирією.
3 І всі йшли записатися, кожен до свого міста.
4 Пішов також і Йосиф з Галилеї, з міста Назарета, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеєм, бо він був з дому і роду Давидового,
5 записатися з Марією, зарученою з ним жінкою, яка була вагітна.
6 Коли ж вони були там, надійшов час родити Їй;
7 І народила Сина Свого Первістка, і сповила Його, і поклала Його в ясла, бо не було їм місця в гостиниці.
8 У тій стороні були на полі пастухи, які стерегли нічної пори отару свою.
9 Аж ось ангел Господній став між них, і слава Господня осяяла їх; злякалися вони страхом великим.
10 І сказав їм ангел: не бійтеся; я благовіщу вам радість велику, яка буде всім людям.
11 Бо нині у місті Давидовому народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.
12 І ось вам знамення: ви знайдете сповите Немовля, Яке лежатиме в яслах.
13 І раптом з’явилося біля ангела численне воїнство небесне, яке славило Бога і викликувало:
14 слава у вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління!
15 І коли ангели відійшли від них на небо, пастухи сказали один одному: підемо до Вифлеєма і подивимось, що там сталося, про що сповістив нам Господь.
16 І, поспішивши, прийшли і знайшли Марію та Йосифа, і Немовля, Яке лежало в яслах.
17 Побачивши ж, розповіли про те, що було сповіщено їм про Немовля Це.
18 І всі, хто чув, дивувалися тому, що розповідали їм пастухи.
19 А Марія зберігала всі слова ці, складаючи в серці Своїм.
20 Пастухи ж повернулися, славлячи і хвалячи Бога за все те, що чули й бачили, як було сказано їм.
21 А як минуло вісім днів, коли належало обрізати Його, дали Йому ім’я Ісус, наречене ангелом ще перед тим, як зачався Він в утробі.
22 І коли настали дні очищення за законом Мойсеєвим, то принесли Його до Єрусалима, щоб поставити перед Господом,
23 як написано в законі Господньому, щоб усяка дитина чоловічої статі, яка розкриває утробу, була посвячена Господеві.
24 І щоб принести в жертву, як сказано в законі Господньому, дві горлиці або двоє голуб’ят.
25 Був тоді в Єрусалимі чоловік на ім’я Симеон. Він був муж праведний та благочестивий, що чекав утіхи Ізраїлевої, і Дух Святий був на ньому.
26 Йому було провіщено Духом Святим, що він не побачить смерти, доки не побачить Христа Господнього.
27 І був він приведений Духом у храм. І коли батьки принесли Немовля Ісуса, щоб зробити з Ним за законним звичаєм,
28 він взяв Його на руки, благословив Бога і сказав:
29 нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром,
30 бо бачили очі мої спасіння Твоє,
31 яке Ти приготував перед лицем усіх народів,
32 світло на просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля.
33 Йосиф же і Мати Його дивувалися сказаному про Нього.
34 І благословив їх Симеон і сказав Марії, Матері Його: ось лежить Цей на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання, —
35 і Тобі Самій душу пройме меч, — щоб відкрилися помисли багатьох сердець.
36 Тут була й Анна-пророчиця, дочка Фануїлова, з коліна Асирова, яка досягла глибокої старости, проживши з чоловіком сім років від дівоцтва свого;
37 вдова вісімдесяти чотирьох років, яка не відходила від храму, постом і молитвою служачи день і ніч.
38 Прийшовши тієї години, вона славила Господа і говорила про Нього всім, хто чекав спасіння в Єрусалимі.
39 І коли виконали все за законом Господнім, повернулися до Галилеї, до міста свого Назарета.
40 Дитя зростало і міцніло духом, сповнюючись премудрости, і благодать Божа була на Ньому.
41 Щороку батьки Його ходили до Єрусалима на свято Пасхи.
42 І коли було Йому дванадцять років, прийшли вони також за звичаєм до Єрусалима на свято.
43 Як скінчилися дні свята, вони повертались, а Отрок Ісус залишився в Єрусалимі; і не помітили того Йосиф і Мати Його.
44 Думали, що Він іде з іншими; пройшовши ж день дороги, почали шукати Його серед родичів та знайомих.
45 І, не знайшовши Його, повернулись до Єрусалима, шукаючи Його.
46 Через три дні знайшли Його в храмі, де Він сидів серед учителів, слухав їх і розпитував;
47 усі, хто слухав Його, дивувалися розуму і відповідям Його.
48 І, побачивши Його, здивувалися; і Мати Його сказала Йому: Чадо! Що Ти зробив з нами? Ось батько Твій і Я, вболіваючи, шукали Тебе.
49 Він сказав їм: навіщо вам було шукати Мене? Хіба ви не знали, що Я маю бути в тому, що належить Отцю Моєму?
50 Але вони не зрозуміли сказаних Ним слів.
51 І Він пішов з ними, і прийшов у Назарет, і корився їм. І Мати Його зберігала всі слова ці в серці Своєму.
52 Ісус же зростав у премудрості і віком, в любові у Бога і людей.