1Оскільки багато хто почав складати оповіді про добре відомі нам речі,
2як передали нам ті, що від самого початку були очевидцями і служителями Слова,
3то спало на думку й мені, старанно дослідивши все від початку, по порядку описати тобі, високодостойний Феофиле,
4щоб ти пізнав тверду основу того вчення, в якому був наставлений.
5У дні Ірода, царя Юдейського, був священик на ім’я Захарія, з денної черги Авиєвої, і жінка його з дочок Ааронових, а ім’я її — Єлисавета.
6Обоє вони були праведні перед Богом, виконуючи всі заповіді і настанови Господні бездоганно.
7У них не було дітей, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були вже похилого віку.
8Одного разу, коли він за чином своєї черги служив перед Богом,
9за звичаєм священства, йому випало покадити, ввійшовши до храму Господнього,
10а вся безліч народу молилася зовні під час кадіння.
11Тоді з’явився йому ангел Господній, стоячи праворуч жертовника кадильного.
12Збентежився Захарія, побачивши його, і страх напав на нього.
13Ангел же сказав йому: не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета народить тобі сина, і наречеш ім’я йому Іоан;
14і буде тобі радість і втіха, і багато хто народженню його зрадіє,
15бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні хмільного напою не питиме, і Духа Святого сповниться ще від утроби матері своєї.
16І багатьох з синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їхнього.
17І йтиме перед Ним з духом і силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, і непокірних — до мудрості праведників, щоб приготувати Господеві народ звершений.
18І сказав Захарія ангелові: з чого я пізнаю це? Бо я старий, і жінка моя постарілася у днях своїх.
19Ангел сказав йому у відповідь: я Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий говорити з тобою і благовістити тобі про це.
20І ось ти будеш мовчати і не матимеш можливости говорити до того дня, коли збудеться це, за те, що ти не повірив словам моїм, котрі збудуться свого часу.
21Люди чекали на Захарію і дивувалися, що він забарився в храмі.
22Він же, вийшовши, не міг говорити до них; і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі; і він говорив з ними знаками і залишався німим.
23А коли закінчилися дні служіння його, повернувся до свого дому.
24Після тих днів зачала Єлисавета, жінка його, і таїлася п’ять місяців, кажучи:
25так сотворив мені Господь у ті дні, коли зглянувся на мене, щоб зняти з мене ганьбу перед людьми.
26Шостого ж місяця був посланий від Бога ангел Гавриїл у галилейське місто, яке називається Назарет,
27до Діви, зарученої з мужем на ім’я Йосиф, з дому Давидового; ім’я ж Діви — Марія.
28Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою, благословенна Ти в жонах.
29Вона ж, побачивши його, стривожилася від слів його і міркувала, що б то значило це привітання.
30І сказав Їй ангел: не бійся, Маріє! Бо Ти знайшла благодать у Бога.
31І ось зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім’я Йому Ісус.
32Він буде Великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престіл Давида, отця Його.
33І царюватиме у домі Якова повік, і царству Його не буде кінця.
34Марія ж сказала ангелу: як же станеться це, коли Я мужа не знаю?
35Ангел сказав Їй у відповідь: Дух Святий зійде на Тебе, і cила Всевишнього осінить Тебе. Тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим.
36Ось і Єлисавета, родичка Твоя, і вона зачала сина в старості своїй, і це вже шостий місяць їй, хоча називають її неплідною,
37бо не буває безсилим у Бога ніяке слово.
38Тоді Марія сказала: Я — раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм. І відійшов від Неї ангел.
39Уставши ж, Марія у дні ці поспіхом пішла у передгір’я, в місто Іудине,
40і увійшла в дім Захарії, і привітала Єлисавету.
41Коли ж почула Єлисавета привітання Маріїне, заграло дитя в утробі її, і сповнилася Духа Святого Єлисавета.
42І вигукнула гучним голосом і сказала: благословенна Ти в жонах, і благословенний плід утроби Твоєї!
43І звідки це мені, що Мати Господа мого прийшла до мене?
44Бо, коли голос вітання Твого дійшов до вух моїх, заграло дитя радісно в утробі моїй.
45Блаженна ж Та, Яка увірувала, бо збудеться сказане Їй від Господа.
46І сказала Марія: величає душа Моя Господа,
47і зрадів дух Мій у Бозі, Спасі Моїм,
48бо зглянувся на смирення раби Своєї, ось-бо віднині ублажатимуть Мене всі роди.
49Бо вчинив Мені велич Всемогутній, і святе ім’я Його.
50І милість Його з роду в рід на тих, що бояться Його.
51Явив могутність руки Своєї, розсіяв гордовитих у помислах сердець їхніх;
52скинув сильних з престолів і підніс смиренних;
53голодних сповнив благами, а тих, що багатіють, відпустив ні з чим.
54Прийняв Ізраїля, отрока Свого, спом’янувши милість,
55як говорив отцям нашим, Авраамові і нащадкам його до віку.
56Пробула ж Марія з нею близько трьох місяців і повернулася в дім Свій.
57Єлисаветі ж настав час родити, і вона народила сина.
58І почули сусіди й родичі її, що звеличив її Господь милістю Своєю, і радувалися з нею.
59І восьмого дня прийшли обрізати немовля, і хотіли назвати його ім’ям батька його — Захарією.
60На це мати його сказала: ні, хай буде названий Іоаном.
61І сказали їй: адже нікого нема в роді твоїм, хто звався б ім’ям тим.
62І питали знаками в батька його, як би він хотів назвати його.
63Попросивши дощечку, написав слова: Іоан буде ім’я йому. І дивувались усі.
64І відразу відкрилися уста його і язик його, і він почав говорити, благословляючи Бога.
65І був страх у всіх навколишніх жителів; і в усій країні Юдейській розповідалося про все це.
66Усі, хто чув, поклали це в серці своїм і говорили: ким буде дитя це? І рука Господня була з ним.
67І Захарія, батько його, сповнився Духа Святого і пророкував, кажучи:
68благословен Господь Бог Ізраїлів, що відвідав народ Свій і створив визволення йому.
69І підніс ріг спасіння нам у домі Давида, отрока Свого,
70як провістив устами святих пророків Своїх, що були від віку,
71що спасе нас від ворогів наших і від руки всіх, хто ненавидить нас;
72сотворить милість батькам нашим і спом’яне святий завіт Свій —
73дати нам клятву, якою клявся Він Авраамові, отцю нашому,
74щоб ми, визволившись від рук ворогів наших,
75безбоязно служили Йому в святості й праведності перед Ним всі дні життя нашого.
76І ти, дитя, пророком Всевишнього наречешся, бо йтимеш перед лицем Господа, щоб приготувати путі Йому.
77Дати зрозуміти спасіння людям Його у відпущенні гріхів їхніх,
78з ласкавого милосердя Бога нашого, яким відвідав нас Схід з неба,
79просвітити тих, що у темряві й тіні смертній сидять, спрямувати ноги наші на шлях миру.
80Дитя ж зростало і міцніло духом, і було у пустелях до дня явлення свого Ізраїлеві.