Luke 1
1 Оскільки багато хто почав складати оповіді про добре відомі нам речі,
2 як передали нам ті, що від самого початку були очевидцями і служителями Слова,
3 то спало на думку й мені, старанно дослідивши все від початку, по порядку описати тобі, високодостойний Феофиле,
4 щоб ти пізнав тверду основу того вчення, в якому був наставлений.
5 У дні Ірода, царя Юдейського, був священик на ім’я Захарія, з денної черги Авиєвої, і жінка його з дочок Ааронових, а ім’я її — Єлисавета.
6 Обоє вони були праведні перед Богом, виконуючи всі заповіді і настанови Господні бездоганно.
7 У них не було дітей, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були вже похилого віку.
8 Одного разу, коли він за чином своєї черги служив перед Богом,
9 за звичаєм священства, йому випало покадити, ввійшовши до храму Господнього,
10 а вся безліч народу молилася зовні під час кадіння.
11 Тоді з’явився йому ангел Господній, стоячи праворуч жертовника кадильного.
12 Збентежився Захарія, побачивши його, і страх напав на нього.
13 Ангел же сказав йому: не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета народить тобі сина, і наречеш ім’я йому Іоан;
14 і буде тобі радість і втіха, і багато хто народженню його зрадіє,
15 бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні хмільного напою не питиме, і Духа Святого сповниться ще від утроби матері своєї.
16 І багатьох з синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їхнього.
17 І йтиме перед Ним з духом і силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, і непокірних — до мудрості праведників, щоб приготувати Господеві народ звершений.
18 І сказав Захарія ангелові: з чого я пізнаю це? Бо я старий, і жінка моя постарілася у днях своїх.
19 Ангел сказав йому у відповідь: я Гавриїл, що стою перед Богом, і посланий говорити з тобою і благовістити тобі про це.
20 І ось ти будеш мовчати і не матимеш можливости говорити до того дня, коли збудеться це, за те, що ти не повірив словам моїм, котрі збудуться свого часу.
21 Люди чекали на Захарію і дивувалися, що він забарився в храмі.
22 Він же, вийшовши, не міг говорити до них; і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі; і він говорив з ними знаками і залишався німим.
23 А коли закінчилися дні служіння його, повернувся до свого дому.
24 Після тих днів зачала Єлисавета, жінка його, і таїлася п’ять місяців, кажучи:
25 так сотворив мені Господь у ті дні, коли зглянувся на мене, щоб зняти з мене ганьбу перед людьми.
26 Шостого ж місяця був посланий від Бога ангел Гавриїл у галилейське місто, яке називається Назарет,
27 до Діви, зарученої з мужем на ім’я Йосиф, з дому Давидового; ім’я ж Діви — Марія.
28 Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою, благословенна Ти в жонах.
29 Вона ж, побачивши його, стривожилася від слів його і міркувала, що б то значило це привітання.
30 І сказав Їй ангел: не бійся, Маріє! Бо Ти знайшла благодать у Бога.
31 І ось зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім’я Йому Ісус.
32 Він буде Великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престіл Давида, отця Його.
33 І царюватиме у домі Якова повік, і царству Його не буде кінця.
34 Марія ж сказала ангелу: як же станеться це, коли Я мужа не знаю?
35 Ангел сказав Їй у відповідь: Дух Святий зійде на Тебе, і cила Всевишнього осінить Тебе. Тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим.
36 Ось і Єлисавета, родичка Твоя, і вона зачала сина в старості своїй, і це вже шостий місяць їй, хоча називають її неплідною,
37 бо не буває безсилим у Бога ніяке слово.
38 Тоді Марія сказала: Я — раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм. І відійшов від Неї ангел.
39 Уставши ж, Марія у дні ці поспіхом пішла у передгір’я, в місто Іудине,
40 і увійшла в дім Захарії, і привітала Єлисавету.
41 Коли ж почула Єлисавета привітання Маріїне, заграло дитя в утробі її, і сповнилася Духа Святого Єлисавета.
42 І вигукнула гучним голосом і сказала: благословенна Ти в жонах, і благословенний плід утроби Твоєї!
43 І звідки це мені, що Мати Господа мого прийшла до мене?
44 Бо, коли голос вітання Твого дійшов до вух моїх, заграло дитя радісно в утробі моїй.
45 Блаженна ж Та, Яка увірувала, бо збудеться сказане Їй від Господа.
46 І сказала Марія: величає душа Моя Господа,
47 і зрадів дух Мій у Бозі, Спасі Моїм,
48 бо зглянувся на смирення раби Своєї, ось-бо віднині ублажатимуть Мене всі роди.
49 Бо вчинив Мені велич Всемогутній, і святе ім’я Його.
50 І милість Його з роду в рід на тих, що бояться Його.
51 Явив могутність руки Своєї, розсіяв гордовитих у помислах сердець їхніх;
52 скинув сильних з престолів і підніс смиренних;
53 голодних сповнив благами, а тих, що багатіють, відпустив ні з чим.
54 Прийняв Ізраїля, отрока Свого, спом’янувши милість,
55 як говорив отцям нашим, Авраамові і нащадкам його до віку.
56 Пробула ж Марія з нею близько трьох місяців і повернулася в дім Свій.
57 Єлисаветі ж настав час родити, і вона народила сина.
58 І почули сусіди й родичі її, що звеличив її Господь милістю Своєю, і радувалися з нею.
59 І восьмого дня прийшли обрізати немовля, і хотіли назвати його ім’ям батька його — Захарією.
60 На це мати його сказала: ні, хай буде названий Іоаном.
61 І сказали їй: адже нікого нема в роді твоїм, хто звався б ім’ям тим.
62 І питали знаками в батька його, як би він хотів назвати його.
63 Попросивши дощечку, написав слова: Іоан буде ім’я йому. І дивувались усі.
64 І відразу відкрилися уста його і язик його, і він почав говорити, благословляючи Бога.
65 І був страх у всіх навколишніх жителів; і в усій країні Юдейській розповідалося про все це.
66 Усі, хто чув, поклали це в серці своїм і говорили: ким буде дитя це? І рука Господня була з ним.
67 І Захарія, батько його, сповнився Духа Святого і пророкував, кажучи:
68 благословен Господь Бог Ізраїлів, що відвідав народ Свій і створив визволення йому.
69 І підніс ріг спасіння нам у домі Давида, отрока Свого,
70 як провістив устами святих пророків Своїх, що були від віку,
71 що спасе нас від ворогів наших і від руки всіх, хто ненавидить нас;
72 сотворить милість батькам нашим і спом’яне святий завіт Свій —
73 дати нам клятву, якою клявся Він Авраамові, отцю нашому,
74 щоб ми, визволившись від рук ворогів наших,
75 безбоязно служили Йому в святості й праведності перед Ним всі дні життя нашого.
76 І ти, дитя, пророком Всевишнього наречешся, бо йтимеш перед лицем Господа, щоб приготувати путі Йому.
77 Дати зрозуміти спасіння людям Його у відпущенні гріхів їхніх,
78 з ласкавого милосердя Бога нашого, яким відвідав нас Схід з неба,
79 просвітити тих, що у темряві й тіні смертній сидять, спрямувати ноги наші на шлях миру.
80 Дитя ж зростало і міцніло духом, і було у пустелях до дня явлення свого Ізраїлеві.