1І сталося, коли в одному місці Він молився і перестав, один з учеників Його сказав Йому: Господи! Навчи нас молитися, як і Іоан навчив учнів своїх.
2Він сказав їм: коли молитесь, говоріть: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі.
3Хліб наш насущний дай нам сьогодні;
4і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.
5І сказав їм: припустімо, що хто-небудь з вас, маючи друга, прийде до нього опівночі і скаже йому: друже! Позич мені три хліби,
6бо друг мій зайшов до мене з дороги, і я не маю чого дати йому.
7А той зсередини скаже у відповідь: не турбуй мене, двері вже зачинені, і діти мої зі мною на постелі; не можу встати і дати тобі.
8Кажу ж вам, якщо він не встане і не дасть йому по дружбі з ним, то через невідступність його, вставши, дасть йому, скільки той просить.
9І я скажу вам: просіть, і дасться вам, шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам,
10бо кожний, хто просить, одержує, хто шукає, знаходить, хто стукає, тому відчиняють.
11Який з вас, батьків, коли син попросить у нього хліба, подасть йому камінь? Або, коли попросить риби, подасть йому змію замість риби?
12Або, якщо попросить яйця, подасть йому скорпіона?
13Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте добрі дари давати дітям вашим, то тим більше Отець Небесний дасть Духа Святого тим, хто просить у Нього.
14Одного разу вигнав Він біса, який був німий; і коли біс вийшов, німий заговорив; і народ дивувався.
15Деякі ж з них говорили: Він виганяє бісів силою Вельзевула, князя бісівського.
16А інші, спокушаючи, домагалися від Нього знамення з неба.
17Але Він, знаючи їхні думки, сказав їм: всяке царство, що само в собі розділиться, запустіє; і дім, який розділиться сам в собі, упаде.
18Якщо ж сатана сам у собі розділився, то як устоїть його царство? А ви говорите, що Я силою Вельзевула виганяю бісів.
19Якщо ж Я силою Вельзевула виганяю бісів, то сини ваші чиєю силою виганяють їх? Тому вони будуть вам суддями.
20Якщо ж Я перстом Божим виганяю бісів, то, значить, прийшло до вас Царство Боже.
21Коли сильний, озброївшись, стереже свій дім, тоді майно його в безпеці;
22коли ж сильніший за нього нападе і переможе його, тоді візьме всю зброю його, на яку він покладався, і здобич свою роздасть.
23Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає.
24Коли нечистий дух вийде з людини, то ходить місцями безводними, шукаючи спокою, і, не знаходячи, каже: повернусь у дім свій, звідки вийшов;
25і, прийшовши, знаходить його виметеним і прибраним.
26Тоді йде і бере з собою інших сім духів, ще лютіших за себе, і, увійшовши, живуть там, — і буває для людини тієї останнє гіршим за перше.
27Коли ж він це говорив, одна жінка з натовпу, піднісши голос, сказала Йому: блаженна утроба, що носила Тебе, і груди, що годували Тебе!
28А Він сказав: блаженні ті, що слухають слово Боже і виконують його.
29Коли ж багато народу стало збиратися, Він почав говорити: рід цей лукавий — він знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка.
30Бо як Іона був знаменням ниневитянам, так буде і Син Людський родові цьому.
31Цариця південна постане на суд з людьми роду цього і осудить їх, бо вона від краю землі прийшла послухати мудрість Соломонову; а ось тут Більший від Соломона.
32Ниневитяни постануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялися після проповіді Іониної, а ось тут Більший від Іони.
33Ніхто, засвітивши світильник, не ставить його в закритому місці чи під посудину, але на свічник, щоб усі, що входять, бачили світло.
34Світильником тіла є око; отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим; а якщо воно буде нечистим, то і тіло твоє буде темним.
35Отже, дивись, щоб світло, яке в тобі, не стало темрявою.
36Якщо ж тіло твоє все світле і немає жодної темної частини, то буде світле все так, ніби світильник сяйвом освітлює тебе.
37Коли Він говорив це, один фарисей запросив Його до себе на обід. Він прийшов і возліг.
38Фарисей же здивувався, побачивши, що Він не вимив рук перед обідом.
39Але Господь сказав йому: нині ви, фарисеї, очищаєте зовні чашу і блюдо, а нутро ваше сповнене злодійства та лукавства.
40Нерозумні! Чи не Той, Хто створив зовнішнє, створив і внутрішнє?
41Краще подавайте милостиню з того, що маєте, тоді все буде у вас чисте.
42Але горе вам, фарисеям, що даєте десяту частину з м’яти, рути і з усякого зілля, а не дбаєте про суд і любов Божу: і це належить робити, і того не залишати.
43Горе вам, фарисеям, що любите перші місця в синагогах і привітання на торжищах.
44Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що ви — як ті невідомі гроби, поверх яких люди ходять і не знають того.
45На це хтось із законників сказав Йому: Учителю, говорячи це, Ти і нас ображаєш.
46Але Він сказав: і вам, законникам, горе, бо накладаєте на людей тягарі, які важко носити, самі ж жодним пальцем своїм не доторкнетесь до них.
47Горе вам, що будуєте гробниці пророкам, яких повбивали батьки ваші:
48цим ви свідчите і схвалюєте діла батьків ваших, і погоджуєтеся з ними, бо ті повбивали пророків, ви ж будуєте їм гробниці.
49Тому і премудрість Божа сказала: пошлю до них пророків і апостолів, і декого з них уб’ють, а декого виженуть.
50Хай же буде покараний рід цей за кров усіх пророків, пролиту від створення світу,
51від крови Авеля до крови Захарії, вбитого між жертовником і храмом. Так, кажу вам, стягнеться з роду цього.
52Горе вам, законникам, що ви взяли ключ розуміння: самі не ввійшли і тим, хто хотів увійти, боронили.
53Коли Він говорив їм це, книжники і фарисеї почали дуже нападати на Нього, запитуючи багато про що,
54підкопуючись під Нього і намагаючись уловити з уст Його що-небудь таке, щоб звинуватити Його.