Luke 10
1 Після того обрав Господь і інших сімдесят учеників і послав їх по двоє перед Собою до кожного міста і місцевості, куди Сам хотів іти.
2 І сказав їм: жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє.
3 Ідіть! Я посилаю вас, як ягнят між вовків.
4 Не беріть ні мішка, ні торби, ні взуття, і нікого в дорозі не вітайте.
5 В який дім увійдете, спочатку кажіть: мир дому цьому.
6 І якщо буде там син миру, то спочине на ньому мир ваш, а коли ні, то до вас повернеться.
7 В тому ж домі перебувайте, їжте і пийте те, що в них є, бо робітник вартий винагороди своєї. Не переходьте з дому в дім.
8 І в яке тільки місто прийдете і приймуть вас, їжте, що вам подадуть.
9 І зціляйте недужих, що знаходяться в ньому, і кажіть їм: наблизилось до вас Царство Боже.
10 Якщо ж прийдете в якесь місто і не приймуть вас, то, вийшовши на перехрестя його, скажіть:
11 і порох, що прилип до нас з вашого міста, обтрушуємо вам; але знайте, що наблизилося до вас Царство Боже.
12 Кажу ж вам, що содомлянам у день той відрадніше буде, ніж місту тому.
13 Горе тобі, Хоразине, горе тобі, Вифсаїдо, бо якби у Тирі та Сидоні сталися ті чудеса, які були у вас, то давно б вони, сидячи у веретищі й попелі, покаялися.
14 Однак Тиру і Сидону відрадніше буде на суді, ніж вам.
15 І ти, Капернауме, що піднісся до неба, до пекла зійдеш.
16 Хто слухає вас, той Мене слухає, і хто зневажає вас, той Мене зневажає, а хто зневажає Мене, той зневажає Того, Хто послав Мене.
17 Сімдесят учеників повернулися з радістю і говорили: Господи, і біси коряться нам в ім’я Твоє.
18 Він же сказав їм: Я бачив сатану, що, як блискавка, впав з неба.
19 Ось даю вам владу наступати на змій, і на скорпіонів, і на всяку силу вражу; і ніщо не зашкодить вам.
20 Однак тому не радійте, що духи вам коряться; а радійте тому, що імена ваші записані на небесах.
21 У той час зрадів духом Ісус і сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба і землі, що Ти утаїв це від премудрих та розумних і відкрив те дітям. Так, Отче, бо таке було Твоє благовоління.
22 І, звернувшись до учеників, сказав: усе передав Мені Отець Мій; і ніхто не знає, хто є Син, тільки Отець; і хто є Отець, знає тільки Син і той, кому Син хоче відкрити.
23 І, звернувшись до учеників, сказав їм осібно: блаженні очі, які бачать те, що ви бачите!
24 Бо кажу вам, багато пророків і царів бажали б бачити те, що ви бачите, та й не побачили, і чути, що ви чуєте, та й не почули.
25 І ось один законник встав і, спокушаючи Його, сказав: Учителю, що зробити мені, щоб успадкувати життя вічне?
26 Він же сказав йому: в законі що написано? Як читаєш?
27 Він сказав у відповідь: люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумом твоїм, і ближнього твого — як самого себе.
28 Ісус сказав йому: правильно ти відповідав; так роби — і будеш жити.
29 Він же, бажаючи виправдати себе, сказав Ісусові: а хто ж мій ближній?
30 На це Ісус сказав: один чоловік ішов з Єрусалима до Єрихона і потрапив до рук розбійників, які зняли з нього одяг, поранили його і відійшли, залишивши його ледве живого.
31 Випадково один священик проходив тією дорогою і, побачивши його, пройшов мимо.
32 Так само і левит, що був на тому місці, підійшов, подивився і пройшов мимо.
33 Якийсь же самарянин, проїжджаючи, натрапив на нього і, побачивши його, змилосердився;
34 і, підійшовши, перев’язав йому рани, поливши оливою і вином; і, посадивши його на свого осла, привіз його до заїжджого двору і потурбувався про нього;
35 а на другий день, відходячи, вийняв два динарії, дав господареві заїжджого двору і сказав йому: подбай про нього; і якщо витратиш на нього більше, я, коли повертатимусь, віддам тобі.
36 Отже, кого з тих трьох вважаєш ти ближнім того, хто потрапив до рук розбійників?
37 Він сказав: того, який змилосердився над ним. Тоді Ісус сказав йому: іди і ти роби так само.
38 Коли вони йшли, прийшов Він до одного села; тут жінка на ім’я Марфа прийняла Його у свій дім.
39 У неї була сестра, що звалася Марією, котра сіла біля ніг Ісуса і слухала слово Його.
40 Марфа ж клопоталася про велике частування і, підійшовши, сказала: Господи, чи Тобі байдуже, що сестра моя покинула мене одну слугувати? Скажи їй, щоб допомогла мені.
41 Ісус же сказав їй у відповідь: Марфо! Марфо! Ти турбуєшся і клопочешся про багато що.
42 А потрібне ж тільки одне; Марія ж благу обрала частку, яка не відніметься від неї.