John 11
1 Був один недужий — Лазар з Вифанії, села Марії та її сестри Марфи.
2 Марія ж, брат якої Лазар був недужий, була та, що помазала Господа миром і обтерла ноги Його волоссям своїм.
3 Сестри послали сказати Йому: Господи, ось, кого Ти любиш, нездужає.
4 Ісус, почувши те, сказав: ця недуга не на смерть, а на славу Божу, щоб через неї прославився Син Божий.
5 Ісус же любив Марфу і сестру її та Лазаря.
6 Коли ж почув, що він хворий, то пробув два дні на тому місці, де знаходився.
7 Після цього сказав ученикам: підемо знову до Юдеї.
8 Ученики сказали Йому: Учителю, чи давно юдеї намагалися побити Тебе камінням, і Ти знову йдеш туди?
9 Ісус відповів: чи не дванадцять годин є у дні? Хто ходить удень, той не спотикається, тому що бачить світло світу цього;
10 а хто ходить уночі, спотикається, бо немає світла з ним.
11 Сказавши це, говорить їм потім: Лазар, друг наш, заснув; але Я йду розбудити його.
12 Ученики Його сказали: Господи, якщо заснув, то одужає.
13 Ісус говорив про смерть його, а вони думали, що Він говорить про звичайний сон.
14 Тоді Ісус сказав їм просто: Лазар помер;
15 і радію за вас, що Я не був там, щоб ви увірували; але ходімо до нього.
16 Тоді Фома, званий ще Близнюком, сказав ученикам: ходімо й ми і помремо з Ним.
17 Прийшовши, Ісус знайшов, що він уже чотири дні у гробі.
18 Вифанія ж була поблизу Єрусалима, стадій з п’ятнадцять.
19 І багато юдеїв прийшли до Марфи й Марії, щоб утішити їх у скорботі за братом їхнім.
20 Марфа, почувши, що йде Ісус, вийшла назустріч Йому; Марія ж сиділа вдома.
21 Тоді Марфа сказала Ісусові: Господи! Якби Ти був тут, не помер би брат мій.
22 Але й тепер знаю, що, коли чого Ти попросиш у Бога, дасть Тобі Бог.
23 Ісус говорить їй: воскресне брат твій.
24 Марфа сказала Йому: знаю, що воскресне при воскресінні, в останній день.
25 Ісус сказав їй: Я є воскресіння і життя; хто вірує в Мене, якщо і помре, оживе.
26 І кожен, хто живе і вірує в Мене, не помре повік. Чи віриш цьому?
27 Вона говорить Йому: так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, Який гряде у світ.
28 Сказавши так, пішла і покликала Марію, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель тут і кличе тебе.
29 Вона, як тільки почула, поспішно встала і пішла до Нього.
30 Ісус ще не входив у село, але був на тому місці, де зустріла Його Марфа.
31 Юдеї, які були з нею в домі і втішали її, коли побачили, що Марія поспішно встала і вийшла, пішли за нею, гадаючи, що вона пішла до гробу — плакати там.
32 Марія ж, прийшовши туди, де був Ісус, та побачивши Його, впала до ніг Його і сказала Йому: Господи! Якби Ти був тут, не помер би брат мій.
33 Ісус, коли побачив, що вона плаче і плачуть юдеї, які прийшли з нею, Сам уболівав духом і зворушився.
34 І сказав: де ви поклали його? Кажуть Йому: Господи, піди і подивись.
35 Заплакав Ісус.
36 Тоді юдеї говорили: дивись, як Він любив його.
37 А деякі з них сказали: чи не міг би Цей, що відкрив очі сліпому, зробити так, щоб і цей не помер?
38 Ісус же, знову пройнявшись жалем, приходить до гробу. То була печера, і камінь лежав на ній.
39 Ісус говорить: візьміть камінь. Сестра померлого, Марфа, говорить Йому: Господи! Вже смердить, бо чотири дні, як він у гробі.
40 Ісус говорить їй: чи не сказав Я тобі, що, коли будеш вірувати, побачиш славу Божу?
41 Відвалили камінь від печери, де лежав померлий. Ісус звів очі до неба і сказав: Отче! Хвалу Тобі воздаю, що Ти почув Мене.
42 Я і знав, що Ти завжди почуєш Мене; але сказав це для народу, який стоїть тут, щоб повірили, що Ти послав Мене.
43 Сказавши це, Він голосно промовив: Лазарю! Вийди геть.
44 І вийшов померлий, оповитий по руках і ногах поховальними пеленами, і обличчя його обв’язане було хусткою. Ісус говорить їм: розв’яжіть його, нехай іде.
45 Тоді багато з юдеїв, які прийшли до Марії і бачили, що сотворив Ісус, увірували в Нього.
46 А деякі з них пішли до фарисеїв і сказали їм, що зробив Ісус.
47 Тоді первосвященики й фарисеї зібрали раду і говорили: що нам робити? Цей Чоловік багато чудес творить.
48 Якщо залишимо Його так, то всі увірують у Нього, і прийдуть римляни і заволодіють містом нашим і народом.
49 Один же з них, на ім’я Каяфа, який був того року первосвящеником, сказав їм: ви нічого не знаєте,
50 і не подумаєте, що краще нам, щоб один чоловік помер за людей, ніж щоб увесь народ загинув.
51 Це ж сказав він не від себе, а, будучи того року первосвящеником, пророкував, що Ісус мав померти за народ, —
52 і не тільки за народ, але щоб і розсіяні чада Божі зібрати воєдино.
53 З того дня змовились убити Його.
54 І тому Ісус уже не ходив між юдеями явно, а пішов звідти в країну поблизу пустелі, в місто, що зветься Єфрем, і там залишився з учениками Своїми.
55 Наближалася Пасха юдейська, і багато людей з усієї країни прийшло до Єрусалима перед Пасхою, щоб очиститися.
56 Тоді шукали Ісуса і, стоячи в храмі, говорили один одному: як вам здається? Чи не прийде Він на свято?
57 А первосвященики і фарисеї дали наказ, що, коли хто довідається, де Він буде, нехай повідомить, щоб їм схопити Його.