1І відповів Іов Господу і сказав:
2знаю, що Ти все можеш, і що намір Твій не може бути зупинений.
3Хто цей, що потьмарює Провидіння, нічого не розуміючи? — Так, я говорив про те, чого не розумів, про діла дивні для мене, яких я не знав.
4Вислухай, взивав я, і я буду говорити, і що буду запитувати в Тебе, поясни мені.
5Я чув про Тебе слухом вуха; тепер же мої очі бачать Тебе;
6тому я відрікаюся і розкаююся в поросі і попелі.
7І було після того, як Господь сказав слова ті Іову, сказав Господь Елифазу феманитянину: горить гнів Мій на тебе і на двох друзів твоїх за те, що ви говорили про Мене не так вірно, як раб Мій Іов.
8Отже, візьміть собі сім тельців і сім баранів і підіть до раба Мого Іова і принесіть за себе жертву; і раб Мій Іов помолиться за вас, тому що тільки лице його Я прийму, щоб не відкинути вас за те, що ви говорили про Мене не так вірно, як раб Мій Іов.
9І пішли Елифаз феманитянин і Вилдад савхеянин і Софар наамитянин, і зробили так, як Господь повелів їм, — і Господь прийняв лице Іова.
10І повернув Господь втрату Іова, коли він помолився за друзів своїх; і дав Господь Іову вдвічі більше того, що він мав раніше.
11Тоді прийшли до нього всі брати його й усі сестри його і всі колишні знайомі його, і їли з ним хліб у домі його, і тужили з ним, і утішали його за все зло, яке Господь навів на нього, і дали йому кожен по кеситі і по золотому кільцю.
12І благословив Бог останні дні Іова більше, ніж минулі: у нього було чотирнадцять тисяч дрібної худоби, шість тисяч верблюдів, тисяча пар волів і тисяча ослиць.
13І було в нього сім синів і три дочки.
14І нарік він ім’я першій Емима, ім’я другій — Кассія, а ім’я третій — Керенгаппух.
15І не було на всій землі таких прекрасних жінок, як дочки Іова, і дав їм батько їхню спадщину між братами їхніми.
16Після того Іов жив сто сорок років, і бачив синів своїх і синів синів до четвертого роду;
17і помер Іов у старості, насичений днями.