Job 41
1 Надія марна: чи не впадеш від одного погляду його?
2 Немає настільки відважного, який насмілився б потурбувати його; хто ж може устояти перед Моїм лицем?
3 Хто випередив Мене, щоб Мені винагородити його? під усім небом усе Моє.
4 Не промовчу про члени його, про силу і красиву пропорційність їх.
5 то може відкрити верх одягу його, хто підійде до подвійних щелеп його?
6 Хто може відчинити двері лиця його? коло зубів його — жах;
7 міцні щити його — краса; вони скріплені ніби твердою печаткою;
8 один іншого торкається близько, так що і повітря не проходить між ними;
9 один з іншим лежать щільно, зчепилися і не розсуваються.
10 Від його чхання показується світло; очі в нього, як вії зорі;
11 з пащі його виходять пломені, вискакують вогненні іскри;
12 з ніздрів його виходить дим, як з киплячого горщика або казана.
13 Подих його розжарює вугілля, і з пащі його виходить полум’я.
14 На шиї його живе сила, і перед ним біжить жах.
15 М’ясисті частини тіла його з’єднані між собою твердо, не здригнуться.
16 Серце його тверде, як камінь, і жорстке, як нижнє жорно.
17 Коли він піднімається, силачі в страху, зовсім губляться від жаху.
18 Меч, що доторкнеться до нього, не встоїть, ні спис, ні дротик, ні лати.
19 Залізо він вважає за солому, мідь — за гниле дерево.
20 Дочка (стріла) лука не змусить його тікати; а камені із пращі для нього полова.
21 Булава вважається у нього за соломину; зі свисту дротика він сміється.
22 Під ним гострі камені, і він на гострих каменях лежить у бруді.
23 Він кип’ятить безодню, як казан, і море перетворює на киплячу мазь;
24 залишає за собою світлу стежку; безодня здається сивиною.
25 Немає на землі подібного до нього; він створений безстрашним;
26 на все високе дивиться сміливо; він цар над усіма синами гордости.