Job 4
1 І відповів Елифаз феманитянин і сказав:
2 якщо спробуємо ми сказати тобі слово, — чи не тяжко буде тобі? Утім, хто може заборонити слову!
3 Ось, ти наставляв багатьох і опущені руки підтримував,
4 того, хто падав, піднімали слова твої, і коліна, що гнулися, ти укріпляв.
5 А тепер дійшло до тебе, і ти знеміг; торкнулося тебе, і ти упав духом.
6 Богобоязкість твоя чи не повинна бути твоєю надією, і непорочність путів твоїх — упованням твоїм?
7 Згадай же, чи гинув хто невинний, і де праведних викорінювали?
8 Як я бачив, ті, що орали нечестя і сіяли зло, пожинають його;
9 від подуву Божого гинуть і від духу гніву Його зникають.
10 Ревіння лева і голос того, хто рикає, умовкає, і зуби скимнів ламаються;
11 могутній лев гине без здобичі, і діти левиці розсіюються.
12 І ось, до мене таємно прийшло слово, і вухо моє прийняло щось від нього.
13 Серед міркувань про нічні видіння, коли сон находить на людей,
14 обійняв мене жах і трепет і потряс усі кістки мої.
15 І дух пройшов наді мною, дибом стало волосся на мені.
16 Він став, — але я не розпізнав вигляду його, — тільки обрис був перед очима моїми; тихе віяння, — і я чую голос:
17 чи людина праведніша за Бога? і чи людина чистіша за Творця свого?
18 Ось, Він і слугам Своїм не довіряє і в ангелах Своїх убачає недоліки:
19 тим більше — в тих, хто живе у храминах із суміші, основа яких порох, які знищуються швидше за міль.
20 Між ранком і вечором вони розпадаються; не побачиш, як вони зовсім зникнуть.
21 Чи не гинуть з ними і чесноти їхні? Вони вмирають, не досягнувши мудрости.