1І відповів Іов і сказав:
2ще і нині гіркі слова мої: страждання мої важчі за стогнання моє.
3О, якби я знав, де знайти Його, і міг підійти до престолу Його!
4Я виклав би перед Ним справу мою і вуста мої наповнив би виправданнями;
5спізнав би слова, якими Він відповість мені, і зрозумів би, що Він скаже мені.
6Невже Він у повній могутності став би змагатися зі мною? О, ні! Нехай Він тільки звернув би увагу на мене.
7Тоді праведник міг би змагатися з Ним, — і я назавжди одержав би свободу від Судді мого.
8Але ось, я йду вперед — і нема Його, назад — і не знаходжу Його;
9чи робить Він що на лівій стороні, я не бачу; чи ховається на правій, не вбачаю.
10Але Він знає путь мою; нехай випробує мене, — вийду, як золото.
11Нога моя твердо тримається стежок Його; путі Його я зберігав і не ухилявся.
12Від заповіді вуст Його не відступав; слова вуст Його зберігав більше, ніж мої правила.
13Але Він твердий; і хто відхилить Його? Він робить, чого хоче душа Його.
14Так, Він виконає те, що належить мені, і подібного до цього багато у Нього.
15Тому я тремчу перед лицем Його; розмірковую — і страшуся Його.
16Бог розслабив серце моє, і Вседержитель налякав мене.
17Чому я не був знищений раніше цієї темряви, і Він не приховав мороку від лиця мого!