Jeremiah 26— 2004

¹На початку царювання Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського, було таке слово від Господа:

²так говорить Господь: стань надворі до­му Господнього і скажи до усіх міст Юдеї, які приходять на поклоніння у дім Господній, усі ті слова, які по­велю тобі сказати їм; не відніми ні слова.

³Можливо, вони послухають і навернуться кожен від злої путі своєї, і тоді Я відміню ту біду, яку думаю зробити їм за злі діяння їхні.

⁴І скажи їм: так говорить Господь: якщо ви не послухаєтеся Мене у тім, щоб жити за законом Моїм, який Я дав вам,

⁵щоб слухати слова рабів Моїх, пророків, яких Я посилаю до вас, посилаю з раннього ранку, і яких ви не слухаєте, —

⁶то з домом цим Я зроблю те саме, що з Силомом, і місто це віддам на прокляття усім народам землі.

⁷Священики і пророки і весь народ слухали Єремію, коли він говорив ці слова у домі Господньому.

⁸І коли Єремія сказав усе, що Господь повелів йому сказати усьому народові, тоді схопили його священики і пророки і весь народ, і сказали: «ти повинен померти;

⁹навіщо ти пророкуєш ім’ям Господа і говориш: дім цей буде як Силом, і місто це стане порожнім, залишиться без жителів?» І зібрався весь народ проти Єремії у домі Господньому.

¹⁰Ко­ли почули про це князі юдейські, то прийшли з дому царя до дому Господнього і сіли біля входу в нові ворота дому Господнього.

¹¹Тоді священики і пророки так сказали князям і всьому народові: «смертний вирок цьому чоловікові! тому що він пророкує проти міста цього, як ви чули своїми вухами».

¹²І сказав Єремія усім князям і всьому народові: «Господь послав мене пророкувати про­ти дому цього і проти міста цього­ усі ті слова, які ви чули;

¹³отже, ви­правте путі ваші і діяння ваші і по­слухайтеся гласу Господа Бога вашо­го, і Господь відмінить біду, яку прорік на вас;

¹⁴а щодо мене, ось — я у ва­ших руках; робіть зі мною, що в очах ваших здасться добрим і справедливим;

¹⁵тільки твердо знайте, що коли ви умертвите мене, то невинну кров покладете на себе і на місто це і на жителів його; бо істинно­ Господь послав мене до вас сказати усі ті слова у вуха ваші».

¹⁶Тоді князі і весь народ сказали священикам і пророкам: «цей чоловік не підлягає смертному вироку, тому що він гово­рив нам ім’ям Господа Бога нашого».­

¹⁷І зі старійшин землі встали деякі і сказали усім народним зборам:

¹⁸«Ми­­хей морасфитянин пророкував у дні Єзекії, царя Юдейсько­го, і сказав усьому народові юдейському: так говорить Господь Саваоф: Сион буде ви­о­ра­ний, як поле, і Єрусалим зробиться купою руїн, і гора дому цього — лісистим пагорбом.

¹⁹Чи умертвили його за це Єзекія, цар Юдейський, і весь Іуда? Чи не убоявся він Господа і чи не благав Господа? і Господь відмінив біду, яку прорік на них; а ми хочемо зробити велике зло душам нашим?

²⁰Пророкував також ім’ям Господа такий собі Урія, син Шемаії, з Кириаф-Іарима, — і пророкував проти міста цього і проти землі цієї точно такими самими словами, як Єремія.

²¹Коли почув слова­ його цар Іоаким і всі вельможі його і всі князі, то шукав цар умертвити його. Почувши про це, Урія убоявся й утік, і відійшов у Єгипет.

²²Але цар Іоаким і у Єгипет послав людей: Елнафана, сина Ахборового, й інших з ним.

²³І вивели Урію з Єгип­ту і привели його до царя Іоаки­ма, і він умертвив його мечем і кинув труп його, де були простонародні­ гробниці.

²⁴Але рука Ахикама, си­на­ Сафанового, була за Єремію, щоб не віддавати його у руки народу на вбивство».