Jeremiah 25
1 Слово, яке було до Єремії про весь народ юдейський, у четвертий рік Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського, — це був перший рік Навуходоносора, царя Вавилонського, —
2 і яке пророк Єремія промовив до всього народу юдейського і до всіх жителів Єрусалима і сказав:
3 від тринадцятого року Іосії, сина Амонового, царя Юдейського, до цього дня, ось уже двадцять три роки, було до мене слово Господнє, і я з раннього ранку говорив вам, — і ви не слухали.
4 Господь посилав до вас усіх рабів Своїх, пророків, з раннього ранку посилав, — і ви не слухали і не прихиляли вуха свого, щоб слухати.
5 Вам говорили: «наверніться кожен від злої путі своєї і від злих діл своїх і живіть на землі, яку Господь дав вам і батькам вашим із віку у вік;
6 і не ходіть слідом інших богів, щоб служити їм і поклонятися їм, і не прогнівляйте Мене ділами рук своїх, і не зроблю вам зла».
7 Але ви не слухали Мене, — говорить Господь, — прогнівляючи Мене ділами рук своїх, на зло собі.
8 Тому так говорить Господь Саваоф: за те, що ви не слухали слів Моїх,
9 ось, Я пошлю і візьму всі племена північні, — говорить Господь, — і пошлю до Навуходоносора, царя Вавилонського, раба Мого, і приведу їх на землю цю і на жителів її і на усі навколишні народи; і зовсім знищу їх і зроблю їх жахом і посміянням і вічним запустінням.
10 І припиню у них голос радости і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої, звук жорен і світло світильника.
11 І вся земля ця буде пустелею і жахом; і народи ці будуть служити цареві Вавилонському сімдесят років.
12 І буде: коли виповниться сімдесят років, покараю царя Вавилонського і той народ, — говорить Господь, — за їх нечестя, і землю Халдейську, і зроблю її вічною пустелею.
13 І звершу над тією землею усі слова Мої, які Я вимовив на неї, усе написане у цій книзі, яку Єремія по-пророцьки прорік на усі народи.
14 Бо і їх поневолять численні народи і царі великі; і Я віддам їм за їхніми вчинками і за ділами рук їхніх.
15 Бо так сказав мені Господь, Бог Ізраїлів: візьми з руки Моєї чашу цю з вином люті і напої з неї усі народи, до яких Я посилаю тебе.
16 І вони вип’ють, і будуть хитатися і збожеволіють, побачивши меч, який Я пошлю на них.
17 І взяв я чашу з руки Господньої і напоїв з неї всі народи, до яких послав мене Господь:
18 Єрусалим і міста юдейські, і царів його і князів його, щоб спустошити їх і зробити жахом, посміянням і прокляттям, як і видно нині,
19 фараона, царя Єгипетського, і слуг його, і князів його і весь народ його,
20 і весь змішаний народ, і всіх царів землі Уца, і всіх царів землі Филистимської, і Аскалон, і Газу, й Екрон, і залишки Азота,
21 Едома, і Моава, і синів Аммонових,
22 і всіх царів Тира, і всіх царів Сидона, і царів островів, які за морем,
23 Дедана, і Фему, і Буза, й усіх, хто стриже волосся на скронях,
24 і всіх царів Аравії, і всіх царів народів різноплемінних, які живуть у пустелі,
25 усіх царів Зимврії, і всіх царів Елама, і всіх царів Мідії,
26 і всіх царів півночі, близьких один до одного і далеких, і всі царства земні, які на лиці землі, а цар Сесаха вип’є після них.
27 І скажи їм: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: пийте і сп’янійте, і вивергніть і впадіть, і не вставайте, побачивши меч, який Я пошлю на вас.
28 Якщо ж вони будуть відмовлятися брати чашу з руки твоєї, щоб пити, то скажи їм: так говорить Господь Саваоф: ви неодмінно будете пити.
29 Бо ось на місто це, на якому наречене ім’я Моє, Я починаю наводити біди; і чи ви залишитеся непокараними? Ні, не залишитеся непокараними; бо Я закликаю меч на усіх, хто живе на землі, — говорить Господь Саваоф.
30 Тому проречи на них усі слова ці і скажи їм: Господь прогримить з висоти і з оселі святині Своєї подасть голос Свій; страшно прогримить на оселю Свою; як ті, що топчуть у точилі, викликне на усіх, хто живе на землі.
31 Шум дійде до країв землі, бо у Господа змагання з народами: Він буде судитися з усякою плоттю, нечестивих Він віддасть мечу, — говорить Господь.
32 Так говорить Господь Саваоф: ось, біда піде від народу до народу, і великий вихор здійметься від країв землі.
33 І будуть уражені Господом у той день від краю землі до краю землі, не будуть оплакані і не будуть прибрані і поховані, гноєм будуть на лиці землі.
34 Ридайте, пастирі, і стогніть, і посипайте себе порохом, вожді стада; бо виповнилися дні ваші для заколення і розсіяння вашого, і впадете, як дорогий сосуд.
35 І не буде притулку пастирям і спасіння вождям стада.
36 Чутно волання пастирів і ридання вождів стада, бо спустошив Господь пасовище їх.
37 Знищуються мирні селища від люті гніву Господнього.
38 Він залишив оселю Свою, як лев; і земля їхня зробилася пустелею від люті спустошувача і від полум’яного гніву Його.