Jeremiah 2— 2004

¹І було слово Господнє до ме­не:

²йди і проголоси у вуха дочки Єрусалима: так говорить Господь: Я згадую про дружбу юности твоєї, про любов твою, коли ти була нареченою, коли пішла за Мною у пустелю, у землю незасіяну.

³Ізраїль був святинею Господа, початком плодів Його; усі, хто поїдав його, були засуджувані, біди осягали їх, — говорить Господь.

⁴Вислухайте слово Господнє, до­ме Якова і всі роди дому Ізраїлевого!

⁵Так говорить Господь: яку неправду знайшли у Мені батьки ваші, що віддалилися від Мене і пішли за суєтою, й осуєтились,

⁶і не сказали: «де Господь, Який вивів нас із землі Єгипетської, вів нас пустелею, землею порожньою і ненаселеною, землею сухою, землею тіні смертної, по якій ніхто не ходив і де не жила людина?»

⁷І Я ввів вас у землю плодючу, щоб ви годувалися плодами її і добром її; а ви увійшли й осквернили землю Мою, і надбання Моє зробили мерзотою.

⁸Священики не говорили: «де Господь?», і вчителі закону не знали Мене, і пастирі відпали від Мене, і пророки пророкували в ім’я Ваала і ходили слідом тих, які не допомагають.

⁹Тому Я ще буду судитися з вами, — говорить Господь, — і з синами синів ваших буду судитися.

¹⁰Бо підіть на острови­ хиттимські і подивіться, і пошліть у Кидар і розвідайте старанно, і роз­гляньте: чи було там що-небудь подібне до цього?

¹¹чи перемінив який народ богів своїх; хоч вони і не боги? а Мій народ проміняв славу свою на те, що не допомагає.

¹²Подивуйтеся цьому, небеса, і здриг­ніться, і жахніться, — говорить Господь.

¹³Бо два зла зробив народ Мій: Мене, джерело води живої, залишили, і висікли собі водойми розбиті, які не можуть тримати води.

¹⁴Хіба Ізраїль раб? або він домочадець? чому він зробився здобиччю?

¹⁵Зарикали на нього молоді леви, подали голос свій і зробили землю його пустелею; міста його спалені, без жителів.

¹⁶І сини Мемфиса і Тафни об’їли тім’я твоє.

¹⁷Чи не заподіяв ти собі це тим, що залишив Господа Бога твого у той час, коли Він вів тебе у дорозі?

¹⁸І нині для чого тобі путь у Єгипет, щоб пити воду з Нілу? і для чого тобі путь в Ассирію, щоб пити воду з ріки її?

¹⁹Покарає тебе нечестя твоє, і відступництво твоє викриє тебе; отже, пізнай і розміркуй, як погано і гірко те, що ти залишив Господа Бога твого і страху Мого немає у тобі, — говорить Господь Бог Саваоф.

²⁰Бо здавна Я скрушив ярмо твоє, розірвав кайдани твої, і ти говорив: «не буду служити ідолам », а між тим на усякому високому пагорбі і під усяким гіллястим деревом ти блудодіяв.

²¹Я насадив тебе як благородну лозу, — найчистіше насіння; як же ти перетворилася у Мене на дикий паросток чужої лози?

²²Тому, хоч би ти умив­ся милом і багато ужив на себе лугу, нечестя твоє відзначене переді Мною, — говорить Господь Бог.

²³Як можеш ти сказати: «я не осквернив себе, я не ходив слідом Ва­ала?» Подивися на поведінку твою у долині, пізнай, що робила ти, жвава верблюдиця, яка гасає по шляхах твоїх?

²⁴Звиклу до пустелі дику ослицю, яка у пристрасті душі своєї ковтає повітря, хто може утримати? Усі, хто шу­кає її, не стомляться: у її місяці вони знайдуть її.

²⁵Не давай ногам твоїм стоптувати взуття, і гортані твоїй — знемагати від спраги. Але ти сказав: «не надійся, ні! бо люблю чужих і буду ходити слідом за ними».

²⁶Як злодій, коли впіймають його, буває осоромлений, так осоромив себе дім Ізраїлів: вони, царі їх, князі їх, і священики їх, і пророки їх, —

²⁷говорячи дереву: «ти мій батько», і каменю: «ти народив мене»; бо вони повернули до Мене спину, а не лице; а під час біди своєї­ будуть говорити: «встань і спаси нас!»

²⁸Де ж боги твої, яких ти зробив собі? — нехай вони встануть, якщо можуть спасти тебе у час біди твоєї; бо скільки в тебе міст, стільки і богів у тебе, Іудо.

²⁹Для чого вам змагатися зі Мною? — усі ви [нечестиво чинили і] грішили проти Мене, — говорить Господь.

³⁰Даремно вражав Я дітей ваших: вони не прийняли напоумлення; пророків ваших пожирав меч ваш, як лев, який винищує [, і ви не убоялись].

³¹О, роде! слухайте ви слово Господнє: чи був Я пустелею для Ізраїля? чи був Я краї­ною мороку? Навіщо ж народ Мій говорить: «ми самі собі господарі; ми вже не прийдемо до Тебе»?

³²Чи забуває дівчина прикрасу свою і на­речена — вбрання своє? а народ Мій забув Мене, — немає числа дням.

³³Як майстерно направляєш ти шляхи твої, щоб здобути любов! і для того навіть до злочинів пристосовувала ти шляхи твої.

³⁴Навіть на полах одягу твого знаходиться кров людей бідних, невинних, яких ти не застала при зламі, і, незважаючи на все це,

³⁵говориш: «оскільки я невинна, то, напевне, гнів Його відвер­неться від мене». Ось, Я буду судитися з то­бою за те, що говориш: «я не згрі­шила».

³⁶Навіщо ти так ба­гато бродиш, змінюючи путь твою? Ти так са­мо будеш посоромлена і Єгип­том, як була посоромлена Ас­сирією;­

³⁷і від нього ти вийдеш, поклавши руки на голову, тому що відкинув Господь надії твої, і не будеш мати з ними успіху.