Jeremiah 15— 2004

¹І сказав мені Господь: хоч би стали перед лице Моє Мойсей і Самуїл, душа Моя не прихилиться до народу цього; віджени їх від лиця Мого, нехай вони відійдуть.

²Як­що ж скажуть тобі: «куди нам іти?», то скажи їм: так говорить Господь: хто приречений на смерть, іди на смерть; і хто під меч, — під меч; і хто на голод, — на голод; і хто у полон, — у полон.

³І пошлю на них чотири роди страт, — говорить Господь: меч, щоб убивати, і псів, щоб терзати, і птахів небесних і звірів польових, щоб пожирати і знищувати;

⁴і віддам їх на озлоблення усім царствам землі за Манассію, сина Єзекії, царя Юдейського, за те, що він зробив у Єрусалимі.

⁵Бо хто пожаліє тебе, Єрусали­ме? і хто виявить співчуття до тебе? і хто зайде до тебе запитати про твій добробут?

⁶Ти залишив Мене, — говорить Господь, — відступив назад; тому Я простягну на тебе руку Мою і погублю тебе: Я втомився милувати.

⁷Я розвіваю їх віялом за ворота землі; позбавляю їх дітей, гублю на­род Мій; але вони не повертаються зі шляхів своїх.

⁸Удів їх у Мене біль­ше, ніж піску в морі; наведу на них, на матір юнаків, спустошувача опівдні; нападе на них раптово страх і жах.

⁹Лежить у знемозі та, що народила сімох, спускає дихання своє; ще вдень закотилося сонце її, вона посоромлена й осоромлена. І залишок їх віддам мечу перед очима ворогів їхніх, — говорить Господь.

¹⁰«Горе мені, мати моя, що ти народила мене людиною, яка сперечається і свариться з усією землею! нікому не давав я на ріст, і мені ніхто не давав на ріст, а усі проклинають мене».

¹¹Господь сказав: кінець твій буде добрий, і Я змушу ворога чинити з тобою добре під час біди і під час скорботи.

¹²Чи може залізо скрушити залізо північне і мідь?

¹³Майно твоє і скарби твої віддам на розкрадання, без оплати, за усі гріхи твої, у всіх межах твоїх;

¹⁴і відправлю з ворогами твоїми у землю, якої ти не знаєш; тому що вогонь запалав у гніві Моєму, — буде палати на вас.

¹⁵О, Господи! Ти знаєш усе; згадай про мене і відвідай мене, і помстися за мене гонителям моїм; не погуби мене з довготерпіння Твого; Ти знаєш, що заради Тебе несу я наругу.

¹⁶Знайдені слова Твої, і я з’їв їх; і було слово Твоє мені на радість і на веселість серця мого; бо ім’я Твоє наречене на мені, Господи, Боже Саваофе.

¹⁷Не сидів я на зібранні, яке сміється, і не веселився: під рукою Твоєю, що тяжить на мені, я сидів самотньо, бо Ти сповнив мене обуренням.

¹⁸За що така уперта хвороба моя, і рана моя така незцілима, що відкидає лікування? Невже Ти будеш для мене ніби оманним джерелом, невірною водою?

¹⁹На це так сказав Господь: якщо ти навернешся, то Я підніму тебе, і будеш стояти перед лицем Моїм; і якщо здобудеш дорогоцінне із нікчемного, то будеш як Мої вуста. Вони самі будуть навертатися до тебе, а не ти будеш навертатися до них.

²⁰І зроблю тебе для цього народу міцною мідною стіною; вони будуть ратувати проти тебе, але не здолають тебе, бо Я з тобою, щоб спасати і визволя­ти тебе, — говорить Господь.

²¹І спасу тебе від руки злих і визволю тебе від руки гнобителів.