Jeremiah 14— 2004

¹Слово Господа, яке було до Єремії з нагоди бездощів’я.

²Плаче Іуда, ворота його розпалися, почорніли на землі, і волання здіймається в Єрусалимі.

³Вельможі­ посилають слуг своїх по воду; во­ни приходять до колодязів і не знаходять води; повертаються з порожніми посудинами; присоромлені і знічені, вони покривають свої голови.

⁴Оскільки ґрунт розтріскався від то­го, що не було дощу на землю, то і хлібороби знічені й покривають свої голови.

⁵Навіть і лань народжує на полі і залишає дітей, тому що немає трави.

⁶І дикі осли стоять на підвищених місцях і ковтають, подібно до шакалів, повітря; очі їхні потьмяніли, тому що немає трави.

⁷Хоча беззаконня наші свідчать проти нас, але Ти, Господи, твори з нами заради імені Твого; відступництво наше велике, згрішили ми перед Тобою.

⁸Надія Ізраїля, Спаситель його під час скорботи! Для чого Ти — як чужий у цій землі, як перехожий, який зайшов переночувати?

⁹Чому Ти — як чоловік здивований, як сильний, який не має сили спасти? І однак же Ти, Господи, посеред нас, і Твоє ім’я наречене над нами; не залишай нас.

¹⁰Так говорить Гос­подь народу цьому: за те, що вони люблять блукати, не стримують ніг своїх, за те Господь не благоволить до них, пригадує нині беззаконня їхні і карає гріхи їхні.

¹¹І сказав мені Господь: ти не молися за народ цей на благо йому.

¹²Якщо вони будуть поститися, Я не почую волання їхнього; і якщо піднесуть всепалення і дари, не прийму їх; але мечем і голодом, і моровицею знищу їх.

¹³Тоді сказав я: Господи Боже! ось, пророки говорять їм: «не побачите меча, і голоду не бу­де у вас, але постійний мир дам вам на цьому місці».

¹⁴І сказав мені Гос­подь: пророки пророкують неправду ім’ям Моїм; Я не посилав їх і не давав їм повеління, і не говорив їм; вони звіщають вам видіння неправдиві і ворожі, і пусте і мрії серця свого.

¹⁵Тому так говорить Господь про пророків: вони пророкують ім’ям Моїм, а Я не посилав їх; вони говорять: «меча і голоду не буде на цій землі»: мечем і голодом будуть знищені ці пророки,

¹⁶і народ, якому вони пророкують, розкиданий буде по вулицях Єрусалима від голоду і меча, і не буде кому ховати їх, — во­ни і дружини їхні, і сини їхні, і дочки їхні; і Я виллю на них зло їхнє.

¹⁷І скажи їм слово це: нехай ллються з очей моїх сльози ніч і день, і нехай не перестають; бо великою поразкою вражена діва, дочка народу мого, тяжким ударом.

¹⁸Виходжу я на поле, — і ось, убиті мечем; вход­жу в місто, — і ось ті, що вмирають від голоду; навіть і пророк і священик блукають по землі несвідомо.

¹⁹Хіба Ти зовсім відкинув Іуду? Хіба душі Твоїй огиднув Сион? Для чого уразив нас так, що немає нам зцілення? Чекаємо миру, і нічого доброго немає; чекаємо часу зцілення, і ось жахи.

²⁰Усвідомлюємо, Господи, нечестя наше, беззаконня батьків наших; бо згрішили ми перед Тобою.

²¹Не відкинь нас заради імені Твого; не принижуй престолу слави Твоєї: згадай, не руйнуй завіту Твого з нами.

²²Чи є між суєтними богами язичницькими такі, що посилають дощ? або чи може небо саме собою подавати зливу? чи не Ти це, Господи, Боже наш? На Тебе надіємося ми; бо Ти твориш усе це.