James 1
1 Якiв, раб Бога i Господа Iсуса Христа, дванадцятьом колiнам, що в розсiяннi, — радуйтеся.
2 З великою радiстю приймайте, браття мої, коли підпадаєте рiзним спокусам,
3 знаючи, що випробування вашої вiри дає терпiння;
4 терпiння ж повинно мати досконалу дiю, щоб ви були досконалi в усiй повнотi без усякого недолiку.
5 Якщо ж у кого з вас не вистачає мудрости, нехай просить у Бога, Який дає всiм просто й без докорiв, — i дасться йому.
6 Але нехай просить з вiрою, нiтрохи не сумнiваючись, бо той, хто сумнiвається, подiбний до морської хвилi, яку вiтер здiймає i розвiває.
7 Hехай не думає така людина одержати що-небудь вiд Господа.
8 Двоєдушна людина нестiйка на всiх шляхах своїх.
9 Hехай хвалиться брат смиренний своєю висотою,
10 а багатий — смиренням своїм, бо вiн перейде, як цвiт трав’яний.
11 Сходить сонце, настає спека, i спекою висушує траву; цвiт її опадає, зникає краса її вигляду, так в’яне i багатий на своїх шляхах.
12 Блаженна людина, яка переносить спокуси, бо, будучи випробуваною, вона одержить вiнець життя, який обiцяв Господь тим, що люблять Його.
13 У спокусi нiхто не кажи: «Бог мене спокушає»; бо Бог не спокушається злом i Сам не спокушає нiкого,
14 але кожен спокушається, захоплюючись i зваблюючись власною похiттю;
15 похiть же, зачавши, породжує грiх, а вчинений грiх породжує смерть.
16 Hе обманюйтесь, браття мої улюбленi.
17 Всяке добре даяння i всякий досконалий дар сходять зверху, вiд Отця свiтiв, у Якого немає змiни i нi тiнi перемiни.
18 Захотiвши, Вiн породив нас словом iстини, щоб нам бути якимсь початком Його створiнь.
19 Отож, браття мої улюбленi, кожна людина нехай буде скорою на слухання, повiльною на слова, повiльною на гнiв,
20 бо гнiв людини не творить правди Божої.
21 Тому, вiдкинувши всяку нечистоту i залишок злоби, з лагiднiстю приймiть насаджене слово, яке може спасти вашi душi.
22 Будьте ж виконавцями слова, а не тiльки слухачами, якi самих себе обманюють.
23 Бо хто слухає слово i не виконує, той подiбний до людини, яка розглядає природнi риси свого обличчя у дзеркалi:
24 вона подивилась на себе, вiдiйшла i вiдразу ж забула, яка вона.
25 Але хто вникне в закон довершений, в закон свободи, i перебуватиме в ньому, той, будучи не слухачем, який забуває, а виконавцем дiла, блаженний буде у своїй дiяльностi.
26 Коли хто з вас гадає, що вiн побожний i не приборкує свого язика, але спокушає своє серце, то побожнiсть у того пуста.
27 Чиста i непорочна побожнiсть перед Богом i Отцем є в тому, щоб пiклуватися про сирiт i вдiв у їхнiх скорботах i берегти себе неоскверненим вiд свiту.