James 1— 2004

¹Якiв, раб Бога i Господа Iсуса Христа, дванадцятьом колiнам, що в розсiяннi, — радуйтеся.

²З великою радiстю приймайте, браття мої, коли підпадаєте рiз­ним спокусам,

³знаючи, що випробування вашої вiри дає тер­пiння;

⁴терпiння ж повинно мати досконалу дiю, щоб ви були дос­коналi в усiй повнотi без усякого недолiку.

⁵Якщо ж у кого з вас не вистачає мудрости, нехай просить у Бога, Який дає всiм просто й без докорiв, — i дасться йому.

⁶Але нехай просить з вiрою, нi­трохи не сумнiваючись, бо той, хто сумнiвається, подiбний до морської хвилi, яку вiтер здiймає i розвiває.

⁷Hехай не думає така людина одержати що-небудь вiд Господа.

⁸Двоєдушна людина нестiйка на всiх шляхах своїх.

⁹Hехай хвалиться брат смиренний своєю висотою,

¹⁰а багатий — смиренням своїм, бо вiн перейде, як цвiт трав’яний.

¹¹Сходить сонце, настає спека, i спекою висушує траву; цвiт її опадає, зникає краса її вигляду, так в’яне i багатий на своїх шляхах.

¹²Блаженна людина, яка переносить спокуси, бо, будучи випробуваною, вона одержить вiнець жит­тя, який обiцяв Господь тим, що люблять Його.

¹³У спокусi нi­хто не кажи: «Бог мене спокушає»; бо Бог не спокушається злом i Сам не спокушає нiкого,

¹⁴але кожен спокушається, захоплюючись i зваблюючись власною похiттю;

¹⁵похiть же, зачавши, породжує грiх, а вчинений грiх породжує смерть.

¹⁶Hе обманюйтесь, браття мої улюбленi.

¹⁷Всяке добре даяння i всякий досконалий дар сходять зверху, вiд Отця свiтiв, у Якого немає змiни i нi тiнi перемiни.

¹⁸Захотiвши, Вiн породив нас словом iстини, щоб нам бути якимсь початком Його створiнь.

¹⁹Отож, браття мої улюбленi, кожна людина нехай буде скорою на слухання, повiльною на слова, повiльною на гнiв,

²⁰бо гнiв людини не творить правди Божої.

²¹Тому, вiдкинувши всяку нечистоту i залишок злоби, з лагiднiстю приймiть насаджене слово, яке може спасти вашi душi.

²²Будьте ж виконавцями слова, а не тiльки слухачами, якi самих себе обманюють.

²³Бо хто слухає слово i не виконує, той подiбний до людини, яка розглядає природнi риси свого обличчя у дзеркалi:

²⁴вона подивилась на себе, вiдiйшла i вiдразу ж забула, яка вона.

²⁵Але хто вникне в закон довершений, в закон свободи, i перебуватиме в ньому, той, будучи не слухачем, який забуває, а виконавцем дiла, блаженний буде у своїй дiяльнос­тi.

²⁶Коли хто з вас гадає, що вiн побожний i не приборкує свого язика, але спокушає своє серце, то побожнiсть у того пуста.

²⁷Чис­та i непорочна побожнiсть перед Богом i Отцем є в тому, щоб пiк­луватися про сирiт i вдiв у їхнiх скорботах i берегти себе неосквер­неним вiд свiту.