Isaiah 2— 2004

¹Слово, яке було у видінні до Ісаї, сина Амосового, про Юдею та Єрусалим.

²І буде в останні дні, гора дому Господнього буде поставлена у главу гір і підніметься над пагорбами, і потечуть до неї усі народи.

³І підуть багато народів і скажуть: прийдіть, і зійдемо на гору Господню,­ у дім Бога Якова, і навчить Він нас Своїх шляхів і будемо ходити стеж­ками Його; бо від Сиону вийде закон, і слово Господнє — з Єрусалима.

⁴І буде Він судити народи, і викриє багато племен; і перекують мечі свої на орала, і списи свої — на серпи: не підніме народ на народ меча, і не будуть більше вчитися воювати.

⁵О, доме Якова! Прийдіть, і будемо ходити у світлі Господньому.

⁶Але Ти відкинув народ Твій, дім Якова, тому що вони багато чого пе­рейняли від сходу: і чаклуни у них, як у филистимлян, і з синами чужих вони у спілкуванні.

⁷І наповнилася земля його сріблом і золотом, і немає числа скарбам його; і наповнилася земля його конями, і немає числа колісницям його;

⁸і наповнилася земля його ідолами: вони поклоняються ділу рук своїх, тому, що зробили персти їх.

⁹І схилилася людина, і принизився муж, — і Ти не простиш їх.

¹⁰Іди у скелю і сховайся у землю від страху Господа і від слави величі Його.

¹¹Поникнуть горді погляди людини, і високе людське принизиться; і один Господь буде високий у той день.

¹²Бо гряде день Господа Саваофа на все горде й зарозуміле і на все звеличене, — і воно буде принижене, —

¹³і на всі кедри ливанські, високі і піднесені, і на всі дуби васанські,

¹⁴і на всі високі гори, і на всі підвищені пагорби,

¹⁵і на усяку високу вежу, і на всяку міцну стіну,

¹⁶і на всі кораблі фарсиські, і на всі жадані прикраси їх.

¹⁷І впа­­де велич людська, і високе людське принизиться; і один Господь буде високий у той день,

¹⁸й ідоли зовсім зник­нуть.

¹⁹І ввійдуть люди в ущелини скель і у прірви землі від страху Гос­­пода і від слави величі Його, коли Він повстане скрушити землю.

²⁰У той день людина кине кротам і кажанам срібних своїх ідолів і золотих своїх ідолів, яких зробила собі для поклоніння їм,

²¹щоб увійти в ущелини скель і у розпадини гір від страху Господа і від слави величі Його, коли Він повстане скрушити землю.

²²Перестаньте ви надіятися на людину, дихання якої у ніздрях її, бо що вона значить?