1Бо Мелхиседек, цар Салиму, священик Бога Всевишнього, той, який зустрiв Авраама i благословив його, коли той повертався пiсля поразки царiв,
2якому i десятину Авраам вiддiлив з усього, — по-перше, тому що ім’я його означає — «цар правди», а потiм i тому‚ що він є «цар Салиму», тобто «цар миру»,
3без батька, без матерi, без родоводу, який не має нi початку днiв, нi кiнця життя, уподiбнюючись Синовi Божому, перебуває священиком назавжди.
4Бачите, який великий той, якому i Авраам патрiарх дав десятину з кращої здобичi своєї.
5Тi з синiв Левiєвих, що одержують священство‚ мають заповiдь — брати за законом десятину з народу, тобто зi своїх братiв, хоча й цi вийшли вiд стегон Авраамових.
6Але цей, що не походив з роду їхнього, одержав десятину вiд Авраама i благословив того, хто мав обiтницю.
7Без усякого ж заперечення менший благословляється бiльшим.
8I тут десятини беруть люди смертнi, а там — той, хто має про себе свiдчення, що вiн живе.
9I, так би мовити, сам Левiй, котрий приймає десятини, в особi Авраама дав десятину;
10бо вiн був iще в стегнах батька, коли Мелхиседек зустрiв його.
11Отже, якби досконалiсть осягалась через левитське священство, — бо з ним сполучений закон народу, — то яка б iще була потреба поставати iншому священиковi за чином Мелхиседековим, а не iменуватися за чином Аароновим?
12Адже iз змiною священства необхiдно бути змiнi i закону,
13бо Той, про Кого говориться це, належав до iншого колiна, з якого нiхто не приступав до жертовника.
14Бо вiдомо, що Господь наш засяяв iз колiна Іуди, про яке Мойсей нiчого не сказав стосовно священства.
15I це ще яснiше видно з того, що за подобою Мелхиседека постає Священик iнший,
16Який є таким не за законом заповiдi плотської, а за силою життя нескiнченного.
17Бо засвiдчено: «Ти Священик повiк за чином Мелхиседековим».
18Скасування ж попередньої заповiдi буває через її неміч та марність,
19бо закон нiчого не довiв до досконалости; але вводиться краща надiя, через яку ми наближаємося до Бога.
20I що це було не без клятви, —
21бо тi були священиками без клятви, а Цей iз клятвою, бо про Hього сказано: «Клявся Господь i не розкається: Ти Священик повiк за чином Мелхиседековим», —
22то поручителем кращого завiту став Iсус.
23До того ж тих священикiв було багато, бо смерть не дозволяла перебувати одному;
24а Цей, оскільки перебувати Йому вiчно, має i священство нескiнченне,
25тому й може завжди спасати тих, якi приходять через Нього до Бога, будучи завжди живим, щоб заступатися за них.
26Таким i повинен бути у нас Первосвященик: святий, незлобливий‚ непорочний, вiддiлений вiд грiшникiв i пiднесений вище небес,
27Який не має потреби щоденно, як тi первосвященики, приносити жертву спочатку за свої грiхи, потiм за грiхи народу, бо Вiн зробив це один раз, принiсши в жертву Себе Самого.
28Бо закон настановляє первосвящениками людей, якi мають немочi, а слово клятвене, пiсля закону, поставило Сина, навiки довершеного.